Що таке посфора?
Просфора своїм походженням сягає сивої давнини. Прообразом її служили хліби в скинії Мойсея. У перші століття християнства віруючі самі приносили з собою хліб, вино, єлей (тобто оливкову олію), віск для свічок – все, що потрібно для здійснення богослужіння. Це приношення (грецькою προσφορά-просфора), чи пожертвування, приймали диякони; імена тих, що принесли вносили в особливий список, який з молитвою виголошували під час освячення дарів. Рідні і близькі спочилих робили приношення від їх імені, та імена спочилих також згадувалися в молитві. З цих добровільних приношень (просфор) відділялася частина хліба і вина для предложення в Тіло і Кров Христову, з воску виготовлялися свічки, а інші дари, над якими також виголошувалися молитви, роздавались віруючим. Згодом просфорою стали називати тільки хліб, що вживається для звершення літургії. З часом стали замість звичайного хліба спеціально випікати просфори в церкві, приймаючи в якості пожертви крім звичайних дарів і гроші. Просфора складається з двох частин, які виготовляються з тіста окремо одна від одної і потім з’єднуються разом. На верхній частині ставиться печатка, що зображає чотирикінцевий рівносторонній хрест із написами над поперечиною хреста IС і ХС (Ісус Христос), під поперечиною NI КА (грецькою перемога). Просфора, приготована з борошна від зерен незліченної безлічі колосків, означає і людське єство, що складається з безлічі елементів природи, і людство в цілому, що складається з безлічі людей. При цьому нижня частина просфори відповідає земному (плотському) складу людини і людства; верхня частина з печаткою відповідає духовному початку в людині і людстві, в якому збережений образ Божий і таємниче присутній Дух Божий. Божі присутність і духовне начало пронизують собою все єство людини і людства, що при виготовленні просфор відображається додаванням святої води і дріжджів в воду. Свята вода знаменує при цьому благодать Божу, а дріжджі – животворчу силу Духа Святого, що дає життя всякому створінню. Це відповідає словам Спасителя про духовне життя, що лине до Царства Небесного, яке Він уподібнює заквасці, покладеній в борошно, завдяки чому поступово піднімається усе тісто. Поділ просфори на дві частини видимим чином позначає цей невидимий поділ єства людини на плоть (борошно і вода) і душу (дріжджі і свята вода), що знаходяться в нерозривній, але і незлитній єдності, чому і виготовляються верхня і нижня частини просфори окремо одна від одної, але потім з’єднуються так, що стають одним цілим. Витиснення на верхній частині просфори позначає видимим чином невидиму печатку образу Божого, що проникає у все єство людини і є вищим початком в ньому. Таке влаштування просфори відповідає влаштуванню людини до гріхопадіння і природі Господа Ісуса Христа, що відновив в Собі це порушене гріхопадінням влаштування. Просфору можна отримати біля свічкового ящиком після літургії, подавши до початку богослужіння записку «За здоров’я» або «За упокій». Імена, зазначені в записках, прочитуються у вівтарі, і за кожне ім’я з просфори виймається часточка, чому просфора така називається ще «вийнятою». В кінці літургії присутнім вірним роздається антидор – маленькі частини просфори, з якої на проскомидії був вийнятий Святий Агнець. Грецьке слово антидор походить від слів анти – замість і ді Орон – дар, тобто точний переклад цього слова – замість дару.
Що таке антидор?
«Антидор,( άντί – «замість», δωρον-«дар», «замість дару») – говорить святий Симеон Солунський, – є священний хліб, який був принесений в приношення і якого середина була вийнята і спожита для священнодійства; цей хліб як той що був вирізаний копієм і прийняв Божественні слова роздається замість Страшних Дарів, тобто Таїн, тим, які не причащалися їх». Антидор слід приймати благоговійно, склавши долоні хрестоподібно, праву на ліву, і цілуючи руку священика, що подає цей дар. За правилами Церкви, антидор споживають в храмі, натщесерце і з благоговінням, тому що це хліб святий, хліб з жертовника Божого, частина від приношень до вівтаря Христового, від якого він отримує небесне освячення.
Що таке артос?
Слово артос (грецькою άρτος квасний хліб) означає загальний всім членам Церкви освячений хліб, інакше – просфора всеціла. Артос впродовж всієї Світлої седмиці займає в храмі саме видне місце разом з образом Воскресіння Господнього і на завершення пасхального тижня роздається віруючим. Вживання артоса починається з самого початку християнства. У сороковий день після Воскресіння Господь Ісус Христос вознісся на небо. Ученики і послідовники Христові знаходили розраду в молитовних спогадах про Господа – вони пригадували кожне Його слово, кожен крок і кожну дію. Збираючись на спільну молитву, вони згадували Таємну Вечерю і причащалися Тіла і Крові Христових. Готуючи звичайну трапезу, вони перше місце за столом залишали невидимо присутньому Господу і клали на це місце хліб. Наслідуючи апостолів, перші пастирі Церкви встановили в свято Воскресіння Христового покладати в храмі хліб як видиме вираження того, що постраждалий за нас Спаситель зробився для нас істинним хлібом життя. На артосі зображується Воскресіння Христове або хрест, на якому видно тільки терновий вінець, але немає розп’ятого Христа, – як знамення перемоги Христової над смертю. Освячується артос особливою молитвою, окропленням святою водою й кадити в перший день Святої Пасхи на Літургії після заамвонної молитви. На солеї навпроти царських врат на приготованому столі покладають артос. Після кадіння навколо столу з артосом священик читає особливу молитву, після чого тричі окроплює артос святою водою зі словами «Благословляється і освячується артос цей окропленням водою цією освяченою в ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь ».Освячений артос ставлять на солеї перед образом Спасителя, де він лежить протягом всієї Святої седмиці. У всі дні Світлої седмиці після закінчення літургії з артосом урочисто відбувається хресний хід навколо храму. У суботу Світлої седмиці в кінці літургії священик вимовляє особливу молитву, під час читання якої артос раздроблюється, а при цілуванні хреста роздається народу як святиня. Частинки артоса, отримані в храмі, благоговійно зберігаються віруючими як духовне лікування від хвороб і немочей. Артос вживається в особливих випадках, наприклад, у хворобі, і завжди зі словами «Христос воскрес!» Просфору і артос зберігають у святому кутку біля ікон. Зіпсувані просфори і артос слід спалити самому (або віднести для цього в церкву) або ж пустити по річці з чистою водою.
Як просфора використовується в Богослужінні?
У загальних рисах сучасне Богослужіння зберігає ознаки Богослужінь давніх. На проскомидії після умивання рук священик і диякон відходять до предложення. Предложенням називається та частина вівтаря, де приносились або предложився хліб і вино для здійснення Таїнства. У наших храмах немає цієї окремої частини, і тому вони йдуть прямо до жертовника, за яким і залишилася назва предложення. Зробивши три поклони перед предложенням, зі словами “Боже, очисти мене, грішного”, священик читає тропар Великої П’ятниці “Викупив Ти нас від прокляття закону …” і з благословенням Бога (“благословенний Бог наш …”) починає проскомидію. Проскомидія (грецькою – προσκομιδή-проскоміді) означає принесення, тобто цим словом виражається дія особи яка приносить, що жертвує кому-небудь якусь річ. Сама ж річ, що приноситься, жертвується, називається просфора – тобто те, що приноситься, дар.
Як відомо, перші просфори були звичайним хлібом. Але з часом просфори почали випікати в церкві. Для Богослужіння потрібна, власне, одна просфора – та, з якої виймається частина для Агнця, але за звичаєм древності, коли вживали п’ять просфор, це кількість і є найменшою для звершення проскомидії. Просфор може бути і більше – десяти, а у великих храмах і сотні, – їх може бути стільки, скільки подано записок “За здоров’я” та “За упокій”. В Церковному Уставі про хліб, що приноситься для Таїнства, вказано наступне: він повинен бути “з чистого пшеничного борошна, змішаний з водою прісною, природньою і добре спечений, квасний, непресолений, свіжий і чистий. Ієрей що, насмілився служити на хлібі цвілому, плісному або гіркому, або черствому, або розтлінному, дуже тяжко грішить і виверженню підлягає, бо таїнство на таких видах не здійснюється “. Разом з просфорами для здійснення Таїнства вживається червоне виноградне вино, саме червоне, як образ крові.
підготував прот. Миколай Капітула
джерело: http://rivne-cerkva.rv.ua