сьогодні
21
вересня 2019
Промова Митрополита Київського і всієї України Епіфанія на церемонії підписання Патріаршого і Синодального Томосу.
5 січня 2019
Dubnosobor

5 січня 2018 р.

Патріарший храм св. Георгія, Фанар

Ваша Всесвятосте кир кир Варфоломій, Архієпископе Константинополя – Нового Риму і Вселенський Патріарх, Предстоятелю Великої Христової Церкви, яка для багатьох народів, і серед них для українського народу, стала Матір’ю, через проповідь та купіль хрещення понад тисячу років тому народивши наших праотців від води і Духа для вічного життя!

Улюблені у Христі співбрати-архієреї, побожні клірики та миряни, що зібралися у цей урочистий і хвилюючий момент! Ваша Високоповажносте Президент України Петро Олексійович Порошенко та всі, хто представляє Українську державу і всі присутні!

Пам’ятаючи настанову апостола Павла: «Завжди радійте. Безперестанно моліться. За все дякуйте: бо така щодо вас воля Божа у Христі Ісусі» (1 Солунянам 5:16-18) – ми, хто прибув сьогодні з Києва, з України, до цього благословенного Богом великого і славного Міста, яке в нашій слов’янській традиції віддавна іменується Царгородом – з благословення Вашої Всесвятості у кафедральному храмі святого великомученика Георгія звершили подячну молитву. Адже Бог дає «усьому життя і дихання, і все» (Діяння 17:25) – тому обов’язок наш найперший дякувати Йому. І якщо щодня дякуємо Богові за кожну мить життя, і за кожен подих, і за всі інші незліченні благодіяння до нас – то тим більше маємо дякувати Йому з такої особливої нагоди, як та, що зібрала сьогодні всіх нас у Вселенській Патріархії.

Ми піднесли ці подячні молитви рідною нам українською мовою, засвідчивши цим також і те, що Помісна Церква нашого народу, як і Помісні Церкви інших слов’янських народів – є плодом благословенної праці рівноапостольних Кирила і Мефодія. Згадані святі брати були послані від Великої Христової Церкви і від цього Міста на працю проповіді та багато потрудилися для того, щоби народи слов’янські рідною для них мовою почули Божественне Євангеліє і священні молитви Богослужінь. Серед інших Церков плід їхньої праці – і наша Церква, і це також підкреслює зв’язок Церкви-Матері з нами – її Дочкою.

Сьогодні Ваша Всесвятість покликали нас прибути з України та зібрали всіх тут для того, щоби довершити справу, витоки якої лежать у глибині віків. Адже Патріарший та Синодальний Томос, підписання якого тут відбувається, для всієї повноти Єдиної, Святої, Соборної і Апостольської Церкви проголошує, що народжена понад тисячу років тому в хрещальних водах річки Дніпро Церква – зросла і утвердилася для самостійного, автокефального буття.

Як діти, коли зростають, розпочинають самостійне життя, але ніколи не забувають про батьків своїх, адже це є природний закон і Сам Бог сказав: «Шануй батька твого і матір твою, щоб тобі було добре і щоб продовжилися дні твої на землі» (Вихід 20:12) – так і наша Церква-Дочка ніколи не забуватиме всього, що дала нам Церква-Мати від часів давніх і дає аж дотепер, жертовно проголошуючи для всієї Повноти Православ’я, що у Священні Диптихи входить нова Церква-Сестра Українська.

Складний був шлях до сьогоднішнього благословенного дня. Але саме таким – складним і скорботним – є шлях правди. Бо ми знаємо з Писання, що «багатьма скорботами належить нам увійти в Царство Боже» (Діяння 14:22).

Сьогодні, дякуючи Богу, дякуючи Церкві-Матері, особливо хочу подякувати Вашій Всесвятості, а також Преосвященним архієреям – членам Святого і Священного Синоду, подякувати уповноваженим Вашою Всесвятістю та Синодом ієрархам – Митрополиту Галльському Еммануїлу, Архієпископу Памфілійському Даниїлу та Єпископу Едмонтонському Іларіону – за всю працю, здійснену для того, щоби цей благословенний день настав.

Ваша Всесвятосте!

Ви, як перший серед православних ієрархів, в силу свого служіння несете особливу відповідальність утверджувати канонічний порядок, підтримувати єдність та мир. На Вашу Всесвятість канонами та традицією покладено обов’язок, з Божою допомогою, розв’язувати такі питання церковного життя, для яких часто немає ані прикладу, ані аналогії, і тому необхідні особлива мудрість, наполегливість і сміливість, щоби йти першим та іншим вказувати вірний шлях. Ми дякуємо Вам за те, що Ви маєте всі ці необхідні якості для звершення такого відповідального служіння і ніколи не припинимо підносити за Вас наші молитви до Бога. Нехай Господь щедро і стократно подає Вам Свої милості – за всі добрі справи, які Ви звершили і далі звершуватимете для побожного українського народу та для Церкви.

Також хочу засвідчити нашу подяку Президенту України Петру Олексійовичу Порошенку і всім, хто разом з ним і під його керівництвом трудився і трудиться для того, щоби допомогти нам звершити мірю поколінь українських православних ієрархів, кліриків, ченців та мирян – мати єдину помісну автокефальну Православну Церкву. Ім’я Ваше, пане Президент, навіки увійде в історію українського народу і Церкви – поруч з іменами правителів наших князів Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Костянтина Острозького та гетьмана Івана Мазепи.

Ваша Всесвятосте!

Ми з трепетом і піднесенням чекаємо завтрашнього дня, коли Вами буде вручено підписаний сьогодні Патріарший та Синодальний Томос і це велике історичне діяння та наше єднання будуть скріплені співслужінням Святої Божественної Літургії, Причастям Тіла і Крові Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Всім відомо, що у Давній Церкві події Різдва Христового та Богоявлення святкувалися разом в один день – 6 січня. І мабуть символічним є те, що така велична подія, як всеправославне проголошення автокефалії для нашої Церкви, долаючи відмінність у календарях, завтра з’єднає радість цих двох величних і спасительних Свят, особливо помноживши її для побожного українського народу. Богу нашому слава на віки віків! Іс пола еті, Панагіотате Деспота!

(частину промови було виголошено грецькою мовою).

Джерело: cerkva.info