Святителям Афанасію й Кирилу, архієпископам Александрійським, призначено спільне святкування на знак глибокої вдячності Святої Церкви за багаторічну безперестанну працю для утвердження догматів Православної віри і ревного захисту їх від єретичних вчень.
Святитель Афанасій народився близько 296 року в місті Александрія. Релігійне виховання і освіту він здобув у Фіваїдській пустелі під керівництвом великого аскета – Антонія Великого.
Згодом Александрійський Єпископ Олександр рокоположив в сан диякона і призначив своїм секретарем.
В 325 році Афанасій в ролі секретаря разом із Єпископом Олександром бере участь у Першому Вселенському Соборі. За активної участі Афанасія Собор встановлює, що Ісус «Єдиносущний» (омоусіус) з Отцем.
Аскетичний спосіб життя Афанасія і активна підтримка його Святим Антонієм Великим та єгипетськими монахами-аскетами перемогли аріанство. За це Афанасію дали назву Великий.
У 328 році помирає Єпископ Олександр і Афанасія одноголосно вибирають Єпископом міста Александрії.
Послідовники Арія змирились з рішенням Собору, але стали очорнювати Святителя Афанасія.
В цей час Святий Антоній Великий пише лист на захист Афанасія до імператора Константа, проте це не допомогло й імператор у 335 році засилає Афанасія. В місті Трієрі Афанасій пише книгу «Про життя Святого Антонія Єгипетського». Цей твір священик Євагрій переклав у 370 році на латинську мову. Книга мала великий вплив на поширення монашого життя на Заході, та була причиною навернення блаженного Августина.
У 337 році помирає Константин і Афанасій повертається в Олександрію.
Друге вигнання відбувалось у 339-361 роках, а 3-е – в 356-361рр.
Десять років Афанасій працював над об’єднанням Єгипетської Церкви і займався писанням творів. Імператор Констанцій в цьому побачив небезпеку для своєї влади і спонукав засудити Афанасія. Афанасій втікає до єгипетських монахів і повернувся до Олександрії вже після смерті Констанція.
Згодом стається четвертее вигнання в 362-363 роках. За правління імператора Юліана-Відступника Святитель змушений був перебувати у Фіваїдській пустелі аж до смерті імператора.
5-е вигнання відбулось у 365-366 роках. Останнє вигнання Афанасія за імператора Валента тривало дуже коротко. Афанасій переховувався в батьківському гробівці неподалік Александрії 4 місяці. Остерігаючись народних заворушень, імператор відкликав свій наказ 366 р.
Останні 7 років життя Афанасій жив і невтомно працював на благо Церкви в місті Александрії. Тут він і помер у 373 р. Його мощі перевезли в Царгород, а потім у Венецію де і зберігаються по цей день.
Головний здобуток Святого Афанасія як богослова – захист єдиносущності Сина з Отцем, пояснення природи і походження Сина. Афанасій уживає щодо Пресвятої Діви термін «Теотокос» (Богородиця). Він повсякчас наголошує, що Христос у вигляді людини заслуговує на шанування.
Воплочення в богослов’ї Святого Афанасія – єдиний засіб відкуплення роду людського.
Своїми працями в ділянці богослов’я, захистом Православної віри Афанасій рано здобув собі ім’я Великий, стовпа Церкви та батька Православ’я.
Святитель Кирило Александрійський походив зі знатної й благочестивої християнської родини. Він вивчив світські науки, у тому числі й філософію, але найбільше прагнув набути знання Святого Письма та істин християнської віри. Замолоду Святий Кирило вступив у скит Святого Макарія в Нітрійських горах, де пробув шість років.
Патріарх Александрійський Феофіл (385-412 рр.) рукоположив його в сан диякона, зарахував до кліру й, бачачи його обдарованість, доручив проголошувати проповіді.
Після смерті Патріарха Феофіла Святий Кирило одностайно був обраний на патріарший престол Александрійської Церкви. Видаляючи з посеред своєї пастви ворогів істинної віри – юдеїв і язичників, Святитель дбав і про утвердження віри та благочестя свого стада.
Його полум’яна ревність за чистоту християнського вчення і непохитна твердість у захисті віри особливо проявилися в боротьбі з Несторієм, який збурив своєю єрессю Церкву. Святитель Кирил писав послання до Несторія і листи імператорові Феодосію Молодшому, папі Целестину I та в різні монастирі, спростовуючи думки Несторія й викладаючи правдиве християнське вчення про втілення Сина Божого. На III Вселенському Соборі, скликаному в 431 р. у місті Ефесі, Святитель Кирил був головою. Помер в 444 році.