Свята Мучениця Тетяна народилася в древньому Римі в сім’ї консула. Батько її був таємним християнином і вирізнявся побожністю. Свою дочку він виховав в благочесті та страху Божому й навчив її Святому Писанню.
Коли Свята Тетяна досягла повноліття, то вирішила провести решту свого життя в дівоцтві та цнотливісті. Вона назавжди відмовилася від подружнього життя і за доброчесне життя була призначена дияконисою Римської Церкви.
На цій посаді вона з ретельністю доглядала за хворими, відвідувала в’язниці, допомагала незаможним, намагаючись постійно догодити Богові молитвами та добрими справами.
Саме в цей час був убитий римлянами імператор Антонін Геліогабал і тіло його з наругою було вкинуто в річку Тибр. На імператорський престол був зведений Олександр Север – шістнадцятирічний юнак, матір якого була християнкою на ім’я Мамма.
Від неї він навчився почитати Христа, але незгідний з християнською вірою, він продовжував служити ідолам і поклонятися їм як давнім богам. Сам Олександр, як син християнки, не переслідував християн, але його намісники – правителі областей і консули сильно гнобили християн. Так як сам Олександр був занадто молодий, то управління державою було доручено деяким із членів ради, головним серед яких був управитель міста Ульпіан, який також був великим ворогом християн. Ці радники від імені імператора розіслали всюди повеління, щоб християн усюди примушувати поклонятися римським богам, погрожуючи їм, у разі непокори, лютими муками й смертю.
У той час була схоплена й Свята діва Тетяна та приведена в храм Аполона, щоб поклонитись ідолу, але вона помолилася Істинному Богові й стався землетрус: ідол Аполлона впав і розбився на частини. Обвалилась також частина храму, придавивши багатьох язичників і жерців. Біси, що перебували в ідолі, з гучним криком і плачем втекли від того місця.
Тоді нечестиві повели Мученицю Тетяну на суд і муки. Спочатку вони стали бити її по обличчю і рвати тіло залізними гаками. Згодом самі мучителі змучились, бо тіло Христової страдниці було для них твердим, немовби ковадло, і більше почали мучитись мучителі, ніж Свята Тетяна. Також і ангели, як говорить Святе Передання, невидимо стояли біля Святої і наносили удари тим, хто мучив її, так що мучителі волали до беззаконного судді, просячи його, щоб він наказав припинити муки, оскільки вони говорили, що самі вони більше страждають, ніж ця Свята діва.
Тетяна ж мужньо молилася за своїх мучителів і просила Господа, щоб Він розкрив їм світло Істини. Молитва її була почута: Небесне світло осяяло мучителів й вони побачили чотирьох ангелів, які оточували Святу. Вони впали перед нею на землю і стали благати її: “Прости нас служнице Істинного Бога, прости, бо не з нашої волі ми завдавали тобі муки”. Всі вони увірували в Христа і прийняли Хрещення у власній крові, бо їх за сповідання Христа жорстоко мучили і, нарешті, усікли їм голови.
На другий день неправедний суддя знову наказав привести на муку Святу Тетяну, але побачили її абсолютно здоровою. Обличчя її було спокійним і радісним. Суддя став переконувати діву, щоб вона принесла жертву ідолам, але старання його залишились марними. Тоді він наказав оголити святу і бритвами різати й її з ран замість крові витекло молоко.
Потім її хрестоподібно розпростерли на землі і довгий час били жезлами, так що мучителі знемагали й часто змінювалися.
Тоді святу знову вкинули в темницю. Тут вона провела всю ніч, молячись Господу. Вранці її знову привели на суд. Побачивши Святу Мученицю цілком здоровою, з обличчям ще більш прекраснішим, ніж раніше, всі були здивовані й вражені. Спочатку стали ласкаво та улесливо вмовляли, щоб вона принесла жертву великій їхній богині – Діані. Для цього її повели в храм Діани. Біс, що мешкав в ідолі Діани, відчувши наближення Святої, став гучно волати:
– Горе мені, горе мені! Куди бігти мені від Твого Духа, Небесний, бо вогонь, запалиться з усіх кутів цього храму, жене мене?
Тоді знову тіло Святої Тетяни рвали залізними гаками й вирвали їй груди. Після цього її кинули в темницю. На ранок святу Тетяну привели в цирк і випустили на неї страшного лева, щоб він її розірвав. Але люта тварина не торкнулася Святої: лев пестився біля неї і покірно облизував їй ноги. Коли ж лева хотіли відвести назад в клітку, він раптово кинувся на одного знатного сановника, на ім’я Євмен і розірвав його.
Святу Тетяну знову повісили і знову почали стругати її тіло, але знову Ангели невидимо завдавали удари її мучителям і ті падали мертвими. Тоді Святу вкинули у вогонь, але і вогонь не шкодив їй: сила вогняного полум’я стихала, як би шануючи рабу Христову. Нечестивці ж усі ці чудові знамення приписували не силі Христовій, а волхвуванню: вони обстригли їй волосся, сподіваючись, що її чари не будуть більш дійсними. Вони думали, що волосся Святої має чарівну силу. Після цього її закрили в храмі Зевса, думаючи, що вона вже не зашкодить їхньому божеству.
Два дні провела Свята в тому храмі. На третій день прийшли жерці з народом, щоб принести жертву своєму богові Зевсу. Відчинивши храм вони побачили, що ідол їхній впав і розбився, а Свята Тетяна перебувала в радості Господній.
Тоді її привели на судилище, де суддя, не знаючи, що ще зробити з нею оголосив їй смертний вирок і Свята Тетяна була усічена мечем. Сталось це близько 235 року.
Разом із нею стратили і її батька, оскільки довідались, що він християнин. Спочатку мучителі позбавили його почесного звання, відняли у нього весь його маєток й також відсікли його голову мечем за ім’я Христове.