сьогодні
25
листопада 2020
Великомученик Димитрій Солунський.
7 листопада 2020
Dubnosobor

СВЯТИЙ ДИМИТРІЙ ІЗ СОЛУНЯ

Праведник, помираючи, осудить живих нечестивців,

і молодість, що швидко досягла довершеності, -

довголітню старість неправедного

(Премудр. Соломона 4:16)

Господь завжди свідчив про Себе народові. В різний час Він звертався до найвищого свого творіння через знамення й чудесні події, говорив устами старозавітних праведників, а в останні часи явив світові Свого Єдинородного Сина – Господа нашого Ісуса Христа. Наш Спаситель зробив усе для входження людини у вічне блаженство. А слова Христа для багатьох «розумних» світу цього були спокусою і породжували ненависть до тих, хто жив євангельськими чеснотами. Із християнами боровся найперше сам диявол використовуючи усі для цього засоби. Однак, пам’ять про страждальців за божественну істинну не стерлась зі скрижаль історії християнства. Вона, навпаки, примножує і підтверджує Всемогутність Бога. Навіть у полеміці між атеїстами і богословами велика кількість мучеників стає аргументом на користь християнства.

Ось 8 листопада за новим стилем Православна Церква вшановує одного із величезного сонму мучеників: святого великомученика Димитрія Солунського, Мироточивого. Епоха у котрій випало жити цьому святому була однією із найважчих для Церкви Христової. Це була третя хвиля переслідувань християн. Влада цього часу поставила собі за мету винищити усіх, хто призиває ім’я Розп’ятого.

Святий Димитрій народився у місці Солуні на півночі Римської імперії. Батьки святого походили із заможних родин і були впливовими людьми у своєму краї. Незважаючи на своє соціальне становище і дух часу родина майбутнього мученика сповідувала християнство. В дитинстві святий Димитрій прийняв таїнство святого Хрещення. Його охрестили в домовій церкві, що знаходилася в палацах його батьків. Через відданість державним справам імператор призначив батька святого Димитрія проконсулом Фесалонікійнської області. Батьки дали хорошу освіту своєму сину святому Димитрію. Молодий юнак виявився талановитою людиною і швидко опановував запропоноване вчителями. Разом із наукою хлопець зростав у благочесті. Після смерті свого батька в 305 році імператор Галерій Максиміан своїм указом призначив святого Димитрія на посаду проконсула області. Молодих людей в цей час дуже рідко поставляли на такі відповідальні посади. Це свідчить лише про одне: святий Димитрій мав блискучі здібності до адміністративного керівництва областю та був відповідальним дипломатом.

Повернувшись від імператора до свого рідного міста святий Димитрій почав використовувати свою посаду в спершу для утвердження християнства, незважаючи на переслідування християн збоку самого імператора. Фесалоніки (грецька назва міста) перетворилися із язичницького центру Греції на арену проповіді про Христа. Святого Димитрія можна назвати за своїми трудами другим апостолом Павлом.

Швидко зачерствілі язичники донесли імператору про нову політику у Фесалоніках. Це викликало гнів Максиміана,і він повертаючись із військового походу з Причорномор’я вирішив зайти зі своїм військом у Фесалоніки. У випадку підтвердження інформації про розповсюдження християнства в цьому місті, негайно знищити, на думку Максиміана, ворожий центр.

Коли імператор ввійшов до міста, то негайно наказав прикликати святого Димитрія до себе. Фесалонікійці не чинили опору імператорському війську. Вони покладалися на Бога і не мали на меті виходити зі складу Римської держави. Під час зустрічі між імператором Максиміаном та святим Димитрієм підтвердилася чутка, що Димитрій є християнином. Імператор наказав замкнути у в’язниці проконсула Димитрія як такого, що порушує імператорські укази. В’язниця для майбутнього мученика стала місцем явлення ангела, що сповістив про майбутні страждання. Господь через ангелів не тільки виконує Свою благу волю щодо нас, але й показує реальність вічного й блаженного життя. Людина, котра хоч один раз побачила і відчула духовне уже не буде повертатися до земного. Земні блага втрачають будь-який сенс перед тим, що приготовано нам в Царстві Отця. Під час перебування імператора Максиміана у Фесалоніках організували гладіаторські братовбивчі бої. Язичницький люд радів із пролиття людської крові. Часто на гладіаторських боях вбивали християн, тому й цього разу один із воїнів на ім’я Лій пронизав своїм мечем багатьох воїнів. Бачачи як гинуть християни у підступній боротьбі молодий юнак, на ім’я Нестор, товариш святого Димитрія прийшов до в’язниці і попросив молитов ув’язненого й благословення для боротьби із Лієм. Нестор переміг Лія. Він уподібнився до пророка Давида, що вбив Голіафа. Імператор Максиміан стратити святого мученика Нестора.

Вранці 8 листопада 306 року воїни прийшли до в’язниці й прокололи списами святого Димитрія. Вірний раб Христовий прийняв мученицький вінець. Звістка прокотилася по місту про вбивство молодого проконсула. Прийшовши на місце страти мученика святий Луп, вірний служитель не тільки Бога, а й Димитрія зібрав у полотно мученицьку кров. Зняв із руки перстень святого Димитрія й також омочив його в крові. Це полотно і перстень святий Луп прикладав до недужих і часто вони отримували зцілення за молитвами мученика Димитрія Солунського. Тіло Димитрія язичники викинули для поживи диким тваринам, але місцеві християни із почестю взяли чесні останки і поховали. Зі мученицькою кончиною святих Димитрія і його товариша та інших тогочасних мучеників Господь скоротив дні скорботи для християн пославши нового імператора Костянтина Великого. Наступного 307 року над могилою великомученика Димитрія було збудовано церкву. Під побудови кам’яного храму чесні останки святого були знайдені нетлінними. Це даж надію нам на Воскресіння вічне. Святитель Амвросій Медіоланський зауважує: «Цвіт воскресіння є безсмертя і нетління, бо що може бути жаданішим від вічного спокою та безпеки. Ці плоди (чудеса) є найрізноматніші, якими людська природа буяє після смерті».

Читаючи житіє святого великомученика Димитрія Солунського християни сповнюються ревністю у вірі, а разом із тим намагаються наслідувати чесноти, що були основними в житті святого. Тож трішки звернемо свою увагу на них. Першою чеснотою, що кидається нам у вічі це є працелюбність та чесність. Через працю можемо вдосконалитися не тільки фізично , а й духовно. Праця показує між людьми рівність. Працелюбні люди не мають потягу до крадіжки, обману. Вони здатні більше творити іншим добра і жити для інших, бо «Я був молодим і постарів уже, але не бачив праведника покинутим або щоб діти його просили хліба. Він щодня дає милостиню, позичає, і рід його у благословенні перебуває»(Пс. 36:25-26).

Іншою важливою чеснотою для нас є чесність. В житті християнину дуже важко бути чесним, таку людину намагаються недоброзичливці завжди використовувати у своїх земних цілях. Часто чесні люди за цю чесноту переносять страждання й несправедливість. З таких людей можуть насміхатися, вважаючи їх слабкодухими. Насправді чесні люди, навпаки, є сильними. Саме відповідальність і чесність перед усіма жителями Фесалонік дала святому Димитрію силу для мучеництва.

Можна багато ще назвати й інших чеснот, що були притаманні святому мученику. Адже одна чеснота породжує іншу, це ланцюжок до обожнення. Людина при збільшенні духовних чеснот постійно відчуває внутрішню переміну, починає споглядати світ не ворожими очима, де виживають лише сильні, а бачить усе навколишнє як благо милосердя Божого.

Тож просімо святого великомученика із Фесалонік його молитовного заступництва за нас немічних і непостійних у вірі. Нехай же кожна мить нашого життя дає нам корисну науку для майбутнього, веде нас до безпристрасності, щоб ніщо: ні знання, ні тілесна сила, ні багатство, ні влада не заплямували нашої душі. Споглядаючи на святих як наших родичів по людській природі ми могли побачити велику дієву Силу Божу і разом зі святим апостолом і євангелістом Іоаном Богословом сказати: «Великі і дивні діла Твої Твої, Господи Боже Вседержителю: праведні та істинні путі Твої, Царю святих! Хто не убоїться Тебе Господи і не прославить імені Твого? Бо Ти єдинний святий. Усі народи прийдуть і поклоняться перед Тобою» (Одкр. 15:3-4).

demitry

Ієромонах Михаїл (Карнаух) archangel.kiev.ua