сьогодні
21
лютого 2020
Слово про зцілення сліпого, святителя Іоана Золотоустого.
25 січня 2020
Dubnosobor
Читане сьогодні Євангеліє подає нам, браття, чудовий досвід високої любові, яку Христос Спаситель виявив до одного сліпого в Єрихоні. Нещасний одержав зцілення за єдиним словом Спасителя. Таке величне слово всесильного Життєдавця! Страждалець був і сліпий і бідний. Подвійне нещастя, стан жалюгідний!
«Сталося ж, як підходив Ісус до Єрихона, сліпець один сидів при дорозі і просив» (Лк. 18, 35).
Браття! Чи немає і між нами, християнами, подібних до сліпця єрихонського? Є, та й до того, дуже багато. Або певніше, хіба не всі ми більше або менше подібні до нього? Чи не більше ми нещасні й нужденні, коли ми не тільки сліпі й бідні, але й мертві духом?
Ми сліпі, бо не маємо того живого знання про Бога, про себе самих та речі, що довкола нас: знання, яке мати повинні. Ми вбогі, бо де та боготкана одежа невинності, в яку ми невидимо були вбрані при хрещенні? Де така коштовна запорука благодатного всиновлення, яку було вручено нам при миропомазанні? Де ті божественні дари благодаті, що з небес, від людинолюбства Господа і Бога, нам безнастанно посилаються?
Ми мертві, бо не маємо тієї віри й любові, якими жити повинна душа наша; не маємо тієї надії, яка повинна підносити серце наше до високого небесного життя і благ його. Де богоподібність наша? Де печать дарів Духа Святого? Де запорука обітниць?
Та не вдаваймося в тугу, браття в Господі! Великий Чудотворець, Котрий сліпому єрихонському дав прозріння, воскрешав мертвих, з нами перебуває: Він готовий подати і нам прозріння в душі і життя в Бозі, аби тільки ми цього щиро побажали і з вірою міцною звернулися до Нього, як колись сліпець єрихонський.
«І почувши, що народ проминає, сліпий запитав, що це таке? Йому сказали, що Ісус Назарянин проходить. І закричав він голосно: Ісусе. Сину Давидів! Помилуй мене!» (Лк.18, 36-38).
Видно, в сліпого всередині була готовність до прозріння душевного. Його благання до Ісуса – Сина Давидового — про помилування, — це зойк душі, що починає вірувати в Господа, Божу силу і Божу премудрість, спасення всього світу.
Мабуть, єрихонський сліпець чекав утіхи Ізраїлевої, готовий був сповідувати Христа, Котрий, згідно з пророкуванням, мав тілом народитися з коліна Давидового. Серце страждальця гаряче билося від любові до Спасителя, Якого він не знав і не бачив, Адже й тоді, коли ті, що йшли попереду, боронили йому кричати до Ісуса, наказували мовчати, — чи з байдужості до страждань сліпого, чи із заздрості до Ісуса, Лікаря душ і тіл, — він ще голосніше кричав: «Сину Давидів! Помилуй мене!».
Чого навчає нас, браття, єрихонський сліпець? Тієї терпеливої, постійної молитви, з якою треба і розум і серце звертати до Господа, Лікаря небесного, в усіх бідах і недугах; навчає до Нього Єдиного звертати голос і простягати руки. Ми повинні кликати й серцем і устами, кликати часто, з вірою й надією: Господи Ісусе, Сине Бога Живого! Помилуй нас з великої милості Твоєї! До кого ж удатися з молінням про помилування від лютих нещасть і скорботи, як не до Бога Живого, Спасителя нашого? Сліпець єрихонський голосно кричав до Господа, незважаючи на заборони проминаючих, кричав сильно про помилування і скоро був вислуханий.
«Ставши, Ісус звелів привести його до Себе. І коли той підійшов до Нього, запитав його, кажучи: що хочеш, щоб Я зробив тобі? А той сказав: Господи, щоб я прозрів»  (Лк. 18, 40—41). 
Чого ж сліпий просить у Спасителя? Не милостині, якої з бідності просив у інших, що проходили, але того, що було для нього дорожчим за всі блага світу, і чого проминаючі подати не могли, — прозріння. «Господи, щоб я прозрів», — Божественною силою Твоєю відкрий очі мої, нехай побачу я пресвітле Лице Твоє тілесними очима, як бачу Божество Твоє душевними очима, нехай побачу чудеса, які являєш вгорі на небі і внизу — на землі.
Господи Ісусе! Відкрий очі душі нашої, щоб побачити нам потворність її, красу лику Божого та Його довершеності, щоб бачити чудеса від закону Його, всі ознаки Його милості, премудрості й всемогутності. Зір духовний, або пізнання Бога, Його довершеності й милостей, тим більш дорогі, що без цього неможливе спасення. І чим дорожче для нас життя вічне, тим щиріше треба підносити благання до Господа, нехай подасть душі нашій прозріння, як колись подав це сліпому єрихонському.
«Ісус же сказав йому, — прозри! Віра твоя спасла тебе» (Лк. 18, 42).
Ось високий досвід чудодійної сили і наслідування, бідний приклад смиренномудрості «Прозри» — і зараз сліпий прозрів. Всемогутнє слово! «Віра твоя спасла тебе», а не Я, Спаситель і Господь світу. Не Собі, але вірі сліпого приписує Господь чудесну силу спасення. Навчімося з цього, браття, що треба вірувати в ім`я Господа Ісуса на спасення наше, навчімося і не високомудрствувати в справах благочестя.
«І зараз він прозрів і пішов услід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові» (Лк. 18, 43). 
Блаженний сліпець! Ти бачиш і тілесними і душевними очима і красоти землі і величність неба; бачиш себе і Бога і вслід Благодійника свого йдеш з вдячним почуттям Богові, подателю всіх благ.
Браття! Прийнявши з руки Господньої дари Його милості, чи не повинні й ми йти за Ісусом, йти дорогою заповідей Його, прославляючи Бога, Подателя благ? Чи не повинні складати хвалу вдячності Творцеві й Визволителю своєму і тоді, коли самі удостоїмось дарів Його благості, і тоді, коли ближні наші тими самими благами обдаровуються від Господа? Так, ми повинні бути вдячними Господеві і Спасителю нашому за всі ті милості, які по всі дні Він посилає на нас щедро; повинні бути вдячними не словами тільки та язиком, а ділом і правдою виконанням заповідей його.
Христе Спасителю! Відкрий очі наші, щоб нам бачити божественні і спасенні шляхи Твої! Веди нас за Собою не до Фавора тільки, осяяного славою Твоєю, а й до Голгофи, скропленої кров`ю Твоєю. Амінь.
Переклад дано з давнього видання повчань святителя Іоанна Золотоустого на всі неділі, с. 305-308. (Православний вісник 1984 № 1 С. 11-12.)
За матеріалами: paraskeva.lviv.ua