Під назвою Літургія Ранішосвячених Дарів розуміється Літургія, на якій віруючим подаються Святі Дари, які освячені раніше на повній Літургії і зберігаються на святому Престолі в дарохранительниці. З давніх часів Православна Церква через особливе, благоговійне шанування святої Чотиридесятниці, як часу строгого посту і покаяння, не здійснює повної Літургії в дні Великого посту, крім суботи і неділі, а здійснює Літургію Ранішосвячених Дарів. В 49-му правилі Лаодикійського Собору, 52-му – Трульського, є таке визначення: “В усі дні святої Чотиридесятниці, крім суботи і неділі, і святого дня Благовіщення, нехай буде Літургія не інша, як Ранішосвячених Дарів.” Ця Літургія, як показує сама назва, відрізняється від Літургії св. Іоана Золотоустого і св. Василія Великого тим, що на ній подаються для причастя Святі Дари, які вже освячені на попередньо звершеній Літургії св. Василія Великого і св. Іона Золотоустого. Тому на Літургії Ранішосвячених Дарів немає приношень і освячення Святих Дарів.
Походження Літургії Ранішосвячених Дарів
Початок цієї Літургії сягає перших столітть християнства. Святий Симеон Солунський говорив: “Ранішосвячена Літургія виникла здавна і передана від приємників апостолів.” Михайло Керуларій, патріарх Константинопольський (II ст.) також свідчив про її древність: “Літургія Ранішосвячених Дарів є древня і давно передана, відома Святій Церкві Божій ще до святих тайнознавців наших: Золотоустого і Василія Великого, а це чітко бачимо з 49-го правила Лаодикійського Собору. У всіх святих Церквах зберігається молитва з неописаного Передання, яка читається після перенесення Святих Дарів на жертовник. І ця таємна молитва належить св. Афанасію Олександрійському.” Якщо Літургію Ранішосвячених Дарів вважати введенням апостолів, то не тому що вона була написана святими апостолами, а тому що і після апостолів довго не було визначеного богослужбового чину. Вона не була усно передана апостолами в сучасному виді, але вона називається апостольським утвердженням в загальному своєму складі і в головних своїх частинах.
Причастя Ранішосвяченими Дарами зберігається від часів апостолів. Це ми бачимо з свідчення св. Юстина Мученика, який говорить, що диякони відносили Святі Тайни до відсутніх на богослужінні в Церкві членам спільноти, які могли прийняти Святі Дари на наступний чи третій день, тому що не завжди були готові до цього. Давно існував і інший звичай – брати із собою частину Святих Дарів для щоденного причастя, як про це свідчать: Тертуліан, св. Кипріан, св. Григорій Богослов та інші. Св. Василій Великий, згадуючи про єгипетських пустинників, вказував про те, що вони, не маючи священиків, зберігали при собі Святі Дари і причащалися ними. В Олександрії і в інших містах Єгипту віруючі також зберігали в себе Святі Дари для причастя. В “Постановах Апостолів” вказується: “Після причастя всіх чоловіків та жінок диякони нехай візьмуть залишки і віднесуть в дарохранительницю.” Ці залишки призначались для причастя як і хворих, так і всіх учасників богослужіння, на якому не приносилась Безкровна Жертва. Із 52-го правила Трульського Собору ми бачимо, що ще до Собору Літургія Ранішосвячених Дарів була загальновідома, особливо на Сході, а Трульський Собор затвердив звершення її в усі дні святої Чотиридесятниці, крім суботи, неділі і свята Благовіщення. Про цю Літургію свідчить св. Софроній, патріарх Єрусалимський (VII): “Нині більше інших в повазі Священнодійства Великого Василія і Іоана Золотоустого з Літургією Ранішеосвячених”. Маючи апостольську основу і будучи творінням Апостольської Церкви, Літургія Ранішосвячених Дарів (як в древності, так і тепер) не надписується чиїмось Іменем. В стародавніх рукописах чин цієї Літургії надписується іменем апостола Якова, апостола Петра, євангелиста Марка, св. Василія Великого. Чин даної Літургії, який існував в Церквах (Єрусалимській, Антіохійській, Олександрійській) відредагував, скоротив, вніс навіть молитви особисто складені, св. Василій Великий, і в такому вигляді вона була введена в Константинопольській Церкві, а звідти розповсюдилася по всьому християнському Сході і витіснила попередні чини Літургії. Що торкається присвоєння авторства цієї Літургії св. Гигорію Двоєслову (+604), то воно відноситься уже до пізніших часів (XVI ст.) і з’явилось на основі глибокої шани, з якою православний Схід відноситься до імені цього святого, котрий відновив в Римській Церкві деякі із древніх обрядів, які були забуті там і збереглися в усій першопочатковій чистоті на Сході (в тому числі і Літургію Ранішосвячених Дарів), і цим заслужив поважне перед іншими отцями Церкви право на поєднання його з цією Літургією. Окрім цього в грецьких синаксаріях IX ст. є відомості про те, що св. Григорій Двоєслов ввів у римлян звершення повної Літургії в дні Великого посту, а пізніше це повідомлення стало пояснюватись і перекладатись так, що він ввів у Римській Церкві Великопосну Літургію. У нас, на Київській Русі, коли переважав Студійський Устав (ХІ-ХІІІ ст.), Літургія Ранішосвячених Дарів служилась у всі будні дні Великого посту, крім суботи і неділі. Але з часом введення Єрусалимського Уставу (XIV-XV ст.) і до цього часу Літургія ця здійснюється тільки у середу і п’ятницю Великого посту і у дні деяких свят.
Освячення Святих Дарів для Літургії Ранішосвячених Дарів
Святі Дари для Літургії Ранішосвячених Дарів готуються в неділю, коли служиться повна Літургія. На Проскомидії священик виголошує над першим Агнцем всі проскомидійні дії, а потім виголошує ті ж слова і здійснює ті ж дії над кожним із наступних двох (чи трьох) Агнців окремо. Всі приготовлені Агнці кладуться на дискос і покриваються покрівцем згідно Уставу. Але під час освясення Дарів священик – після призивання Святого Духа – промовляє слова: “І створи Хліб цей…”, а не у множині: “Хліби ці…”, тому що один є Христос у всіх Агнцях. Так само, при піднесенні Святих Дарів, священик підносить всі Агнці разом, а не кожний окремо і при цьому виголошує “Святе є святим.” Потім, роздробивши перший Святий Хліб, кидає частинку “ІС ” в Чашу і, вливши теплоту, бере правою рукою лжицю, а лівою – Святого Агнця для Літургії Ранішосвячених Дарів і лжицею, змоченою в Святій Крові, хрестообразно торкається Святого Агнця з хрестообразної надрізаної сторони. Після цього Святий Агнець кладеться в дарохранительницю (кивот) печаткою вниз і зберігається до Літургії Ранішосвячених. Так само чинить і над кожним Святим Агнцем, що заготовляється для Літургії. Далі молиться, причащається і звершує до кінця повну Літургію.