І якщо метою Великого посту є Христове Воскресіння, то нинішній піст готує нас до зустрічі прийшовшого у світ втіленого Сина Божого. Для того щоб увійти в це свято з чистими серцем, душею і тілом, Церква пропонує нам очиститися за допомогою покаяння, стриманості і молитви.

Скільки днів потрібно поститись?

   У літургійному житті Церкви таїнство Різдва Христового наближається за значенням до таїнства Воскресіння з мертвих, а тому тривалість і значення Різдвяного посту подібні до Великого посту, що передує Великодню. Однак не завжди цей піст був сорокаденним. Навіть Великий піст, найдавніший, мав різну тривалість та суворість. Ще в середині ХІІ століття відомий візантійський каноніст Феодор Вальсамон, Антіохійський Патріарх, відповідаючи на питання про обов’язковість постів перед святами Різдва Христового, апостолів Петра і Павла та Успіння Божої Матері, відповідав, що їх слід дотримуватися по сім днів «бо один тільки піст сорокаденний – святого і великого Великодня». А в 1431 році Григорій протосинкел писав, що в його час в Константинополі Різдвяний піст деякі дотримувалися з 15 листопада, деякі з 6 грудня, а деякі навіть з 20 грудня – з дня передсвята.

Нещодавно почилий Сербський Патріарх Павло свого часу опрацьовував тему «Узгодження церковних визначень про піст з вимогами сучасної епохи» яку передбачалося розглянути на Всеправославному соборі. Відповідаючи на запитання журналу Сербської Православної Церкви “Гласник” Патріарх виклав свою позицію. Беручи до уваги, що деякі Статути наказують починати Різдвяний піст не 15 листопада за старим стилем, як сьогодні, 10 грудня а й, а в ХV столітті – і 20 грудня, Патріарх знаходив можливим запропонувати Всеправославному собору визначити тривалість посту перед Різдвом Христовим у два тижні.

Однак діюча нині церковна дисципліна вказує на тривалість Різдвяного посту в сорок днів. Закінчується піст у ніч перед Різдвом (25 грудня / 7 січня). Протягом цього часу зростає молитовна напруга, все міцніше стає передчуття свята. За п’ять днів до Різдва, тобто з 2 січня (за новим стилем) починається так зване передсвято, за зразком Страсної седмиці. Особливий день посту – переддень свята – Надвечір’я Різдва, або Святвечір. Це день суворого посту, а богослужіння Святвечора побудовано за зразком Великої (Страсної) П’ятниці.

«Не можна» або «треба»?

   Як же підготуватися гідно до свята Різдва Христового?  Святкуючи пришестя у світ втіленого Бога, що відкрився як любов, ми й самі прагнемо навчитися любові до Бога і ближніх, щирій молитві, прощенню і мирному улаштуванню духу. Помилково розглядати піст як час, коли чогось “не можна” не можна вживати м’ясо, мати подружні відносини, дивитися телевізор і т.д. Суть посту – не в тому, чого не можна, а в тому, що ми можемо зробити, коли звільнимо свої сили і час. Так що мета деяких обмежень під час посту – не в них самих, а в тому, що ми можемо зробити завдяки цьому.

Згідно з церковним Уставом, під час Різдвяного посту не дозволяється вживати продукти тваринного походження – м’ясо, яйця, молоко і його похідні. Рибу і вино у звичайній парафіяльній практиці куштують у всі дні, крім середи і п’ятниці (крім тих випадків, коли на середу або п’ятницю потрапляє велике церковне свято, наприклад, Введення Божої Матері в Храм чи храмове свято), а також крім періоду передсвята Різдва (з 2 січня по новому стилю). Монастирські ж правила дещо суворіші.

Виключення м’яса під час посту не означає, що воно «нечисте» саме по собі, або вживати його – гріх. Ми утримуємося від м’яса, тому що хочемо виховати свою волю й довести: людина – не тільки матеріальна істота, яка живе «хлібом єдиним».

Церковний устав регулює не тільки види їжі, але і її кількість. Мета посту – дати можливість людині відчути голод, пізнати свою залежність від матеріальної їжі і подолати її. Як діти Божі, ми залежимо тільки від Нього, і не повинні ставати рабами їжі чи плотських пристрастей.

Піст тілесний і духовний

   Піст тілесний, тобто утримання від вживання певних продуктів, повинен бути урівноважений з постом духовним. Сам по собі тілесний піст нічого не дає душі і не наближає нас до спасіння. Навпаки, такий піст може і нашкодити – якщо ми, утримуючись від їжі, думаємо про свою перевагу над тими хто не поститься. Справжній піст має бути поєднаний з молитвою, покаянням, утриманням від пристрастей, викоріненням злих звичок, прощенням образ.

У сучасній церковній проповіді можна почути заклик до обмеження подружніх стосунків під час посту. Навіть якщо і так, мова йде не про гріховність або нечистоту статевих стосунків, але про те, щоб зосередити сили на духовному житті. Під час Різдвяного посту обмеження подружнього спілкування, втім, не настільки актуально, як під час Великого, і кожна християнська родина повинна мудро і з розсудливістю підходити до цього делікатного питання, пам’ятаючи слова апостола Павла про те, що чоловік і дружина не повинні «ухилятися друг від одного» крім як за взаємною згодою. Не справа духівника – регламентувати частоту або спосіб подружніх відносин. Подружжя саме повинно бути для себе найкращими суддями в цій інтимній сфері.

Набагато більш важливо утримуватися під час посту від усього того, що не сприяє зосередженості на духовному житті, тобто від розважальних і видовищних заходів, вечірок, концертів, особливо від порожньої витрати часу на телесеріали, низькопробні телешоу та фільми, якими переважно заповнений сьогодні ефір. Звичайно, мова йде не про повну заборону телевізора під час посту – кожен християнин може на свій розсуд визначити, які передачі йому потрібні і не суперечать його духовному життю. Зрештою, спеціальні передачі на час посту роблять такі православні або близькі до православ’я телеканали як “Глас”, “Радость моя” або “Спас”. Багато православного контенту можна знайти і на відеосервісах в мережі Інтернет.

Піст – це не мета, а засіб. З його допомогою християни прагнуть приборкати свої пристрасті і очиститися від гріхів. Тілесний піст без духовноговироджується в банальну дієту. Церковні молитви нагадують про те, що духовний піст повинен бути невіддільний від тілесного: «Постячи, браття, тілесно, постимо і духовно, розірвемо всякий союз з неправдою». Навіть у своїх піснеспівах Церква заперечує уявлення про те, що Богу нібито можна догодити тільки за допомогою тілесного посту без духовного діяння.

Втім, краще всіх теоретичних міркувань буде досвід посту. Варто один раз спробувати виконати практично те, до чого закликає Церква. Хоча б протягом останнього тижня перед Різдвом. Переживання свята буде набагато глибше і радісніше.

“Бережись вимірювати піст простим утриманням від їжі. Ті, які утримуються від їжі, а ведуть себе погано, уподібнюються дияволові, який хоча нічого не їсть, проте ж не перестає грішити “ (Святий Василій Великий)