РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ МИТРОПОЛИТА РІВНЕНСЬКОГО І ОСТРОЗЬКОГО ІЛАРІОНА БОГОЛЮБИВИМ ПАСТИРЯМ, ЧЕСНОМУ ЧЕРНЕЦТВУ ТА ВСІМ ВІРНИМ РІВНЕНСЬКОЇ ЄПАРХІЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ.
25 грудня 2025
Dubnosobor
Христос народився! Славімо Його!
Всечесні отці, дорогі у Христі брати і сестри!
Сьогодні Церква урочисто славить незбагненне домобудівництво Божого спасіння — втілення Єдинородного Сина, Який сходить із небесних висот, щоби освятити людську природу і просвітити світ, який лежав у темряві.
Цей промінь Вифлеємської зорі сяє і над Україною, зраненою, але живою в надії. І попри скорботи війни, ми повторюємо пророцтво: «Народ, який сидів у темряві, побачив світло велике» (Іс. 9:1). Бо до нас приходить Христос — Світло істинне.
У першу Різдвяну ніч людство не мало місця для Бога. Але саме печера — символ убогості й смирення — стала хором ангелів. Святоотецька мудрість говорить: «Бог приймає на Себе те, що нижче, щоб нас піднести до того, що вище». Сьогодні Господь входить у наш стражденний край, у наш біль, у зболені серця. Він перебуває в бліндажі з воїном, у лікарняній палаті, біля матері, що молиться серед ночі. Божий Син приходить туди, де людині найтяжче, щоби явити Себе нам.
Святий Іоан Золотоустий навчає: «Невидимий стає видимим, неприступний — доступним». Якщо Всемогутній обирає смирення Немовляти, то нема темряви, яку Його присутність не осяє. Сьогодні Христос народжується в серці України — у молитві воїна, у сльозах матері, у терпінні поранених, у вірності тих, хто стоїть за правду. У храмах і в окопах чути Його голос: «Мир залишаю вам».
Дорогі наші Захисники і Захисниці! Ви подібні до пастухів, що несли нічну сторожу, коли їм з’явилася небесна звістка. Сьогодні над вами, посеред грому війни, лунають ті ж слова ангела: «Не бійтеся!» (Лк. 2:10). Христос — ваше світло серед темної ночі, ваша твердиня у годину спокуси, ваша тиша серед гуркоту снарядів. Ваш подвиг — живе свідчення євангельської любові, бо «ніхто більшої любові не має над ту, як хто душу свою покладає за друзів своїх» (Ін. 15:13).
Сьогодні особливо відчуваємо різдвяне диво єдності через українські колядки. Вони, як молитва народу, долітають до фронту, з’єднуючи серця. Коли дитячий голос у храмі співає «Нова радість стала», а воїн тихо підхоплює цю мелодію у бліндажі, тоді стає очевидним: народ, який прославляє Бога, — непереможний.
Дорогі батьки, дружини, діти, всі, хто з надією чекає повернення рідних з фронту! Ваше очікування — це жертва любові, що возноситься до небес, наче тиха молитва, яку Бог приймає у Свою благодать. Подібно до Пречистої, Яка оберігала Богонемовля в дорозі до Єгипту, ви оберігаєте своїх рідних молитвою й сльозами. Нехай новонароджений Христос принесе у ваші серця тишу миру і світло надії.
З особливою пастирською любов’ю звертаюся до родин загиблих Героїв. Сльози ваші дорогоцінні перед Богом. Христос, Який плакав біля гробу Лазаря, знає вашу скорботу і промовляє: «Я є воскресіння і життя» (Ін. 11:25). Ваші рідні — у нетлінній славі Божій, а їхня жертовність освячує майбутнє України.
Всечесні отці, возлюблені у Христі брати і сестри! Відкриймо серця Христові, щоб Він оселився у них, як колись у темній печері. Нехай душа кожного стане яслами, де народжується тиха, але непереможна Божа благодать. Бо Різдво — це жива зустріч із Тим, Хто приходить, щоби сказати: «Мир тобі».
Тому серед темряви ми сповідуємо світло; серед страждань — надію; серед війни — наближення перемоги та правди Божої. Бо «Світло у темряві світить, і темрява Його не огорнула» (Ін. 1:5). Сіяє над Україною зоря Христового Різдва — знак, що Бог не покидає свого народу.
Нехай новонароджений Спаситель благословить нашу Батьківщину, укріпить наших воїнів, утішить тих, хто скорботний, і подасть нам дар справедливого миру. Нехай світло Вифлеємської зорі провадить нас шляхом надії та воскресіння.
Христос Народився! Славімо Його!
+ Іларіон,
митрополит Рівненський і Острозький
Різдво Христове
25 грудня 2025 року, м. Рівне