сьогодні
22
квітня 2019
Проповідь в другу неділю Великого посту.
23 березня 2019
Dubnosobor

Господь дав нам святі дні посту для лікування душі і тіла. Кожного дня за богослужінням ми чуємо нагадування про те, що наше духовне єство переповнене гріхом і хворобами. І ось сьогодні в євангельському благовістуванні Церква пропонує нам ще один приклад, та переконання того, що тілесні страждання тісно пов’язані із гріховним станом людини. Ми чули у Святому Євангелії як Христос прийшов до Капернаума і зупинився для проповіді в одному домі. Чутка про те облетіла все місто і одразу ж зібралося біля Нього багато народу. Був у тому місті один розслаблений, тобто паралізований чоловік. Друзі хворого почувши про прихід Спасителя, взяли його на постелі і понесли туди де проповідував Ісус. Не маючи змоги наблизитись до Нього, через народ, вони розібрали покрівлю дому і спустили хворого на постелі до ніг Спасителя. І Він, побачивши їхню віру, звертаючись до розслабленого сказав: «чадо, відпускаються тобі гріхи твої».

Чому ж Господь бачачи віру їх і бажання зцілення не звершив чудо одразу, а спочатку відпустив йому гріхи? Невже неможливе зцілення від хвороби без прощення гріхів? Для Бога, звичайно, все можливо, але Спаситель показує нам які пагубні наслідки для людини має гріх. Адже «гріх, — за словами святителя Григорія Ниського, — не є суттєва властивість нашої природи, а відхилення від неї. Подібно як і хвороби і спотворення — не від початку в нашій природі, а є протиприродним явищем. Так і діяльність, спрямовану до зла, необхідно визнавати як спотворення даного нам добра». Гріх — це важкий тягар, що гнітитить душу і серце, неправдомовець, який завжди обманює, обіцяючи щастя і насолоду, а приносить тільки сум і духовну пустку. Такий стан спонукає до духовного розслаблення, що є без сумніву страшнішим, від тілесного, адже часто стає причиною вічної смерті. Найстрашніший стан настає тоді, коли людина не бачить своїх гріхів, не розуміє глибини падіння. Така людина вже не хвора, а духовно мертва. Адже за словами преподобного Марка Подвижника «малі гріхи диявол показує в наших очах пустощами, тому що інакше він не зможе ввести в гріхи більші», а святитель Іоан Золотоустий доповнює говорячи: «не настільки диявол турбується тим, щоб грішили, а більше про те, щоб не бачили гріха і залишались сліпими грішниками». Гріх — це злодій, який, користуючись довірою господаря, обкрадає його дім.

Бог сотворив людину досконалою, душею і тілом, але гріх пошкодив сили душі, а через тісний зв’язок душі з тілом, пошкодив і сили тілесні, посіявши зерна хвороб. Якщо ж ми чинимо гріх, даємо можливість проростати цим зернам, а в кінці пожинаємо гіркоту їх плодів. Не завжди існує прямий зв’язок між гріхом і хворобою, але він насправді є. Хвороба – не просто кара за вчинений гріх, а засіб для виправлення, Бог вражає хворобами, щоб людина усвідомила пагубність гріхів і стала на шлях виправлення.

Саме й тому Господь, у сьогоднішньому Євангелії, спочатку відпускає розслабленому гріхи, спонукаючи й наші душі і серця до покаяння. Господь зцілив його, даруючи, спочатку, відпущення гріхів з чого чітко видно, що хворий страждав за свої гріхи.

Споглядаючи це, деякі з присутніх книжників помишляли в своїх серцях: «чому Цей так богохулить? Хто може прощати гріхи, окрім одного Бога» (Мк. 2, 7). Знаючи їхні лукаві помисли Господь викриває їх кажучи: «що легше — сказати розслабленому: прощаються тобі гріхи твої? Чи сказати: встань, візьми постіль свою і ходи?» (Мк. 2, 9).

Що легше: зцілити невиліковну хворобу, чи відпустити гріхи? І те, і інше не під силу людині. Тут діє Божественна благодать, Божественне слово стає ділом: гріхи відпущені, тіло зцілене і чоловік абсолютно здоровий. Ісус Христос підтвердив свої слова що, «Син Людський має владу на землі відпускати гріхи» (Мк. 2, 10) і зціляти невиліковні хвороби. І мало того, Він підтвердив це на ділі!

Дорогі браття і сестри, коли ми хворіємо, то одразу ж звертаємось до лікарів, йдемо в лікарню зі своїми хворобами. Гріх — це також хвороба, хвороба душевна, а між гріхом і хворобою тілесною існує тісний зв’язок. Святитель Ігнатій Брянчанінов говорить: «Гріх — причина всіх скорбот людини і в часі, і у вічності. Скорботи неначе складають природний наслідок, природну властивість гріха». Якщо з тілесними хворобами ми звертаємось до лікаря, то тим більше і з душевною хворобою ми повинні звертатися до Божественного Лікаря Христа Спасителя. Ми повинні просити у Нього зцілення, визволення від найтяжчої хвороби. Господь як Серцезнавець і Спаситель дав нам можливість тут на землі відпущення гріхів і єднання з Ним. Одночасно цим єднанням і лікуванням є Таїнство Євхаристії. Саме завдяки йому, через сповідування гріхів і покаяння людина може з’єднатися з Богом. Адже не має гріха, котрий не може обмити Кров Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа.

Яка ж велика милість Божа! Наше власне спасіння залежить від нас, але Господь цього бажає більше, ніж ми. Якщо ж людина живе благочестиво, то й своїми духовними очима бачить глибину падіння, відчуваючи віддалення від Господа, приносячи щире покаяння. У сьогоднішньому євангельському читанні Господь відпустив гріхи і зцілив хворого, вказавши на його попереднє гріховне життя. Тому слід пам’ятати, що покаяння — це не тільки плід наших трудів, а дар Божий, без якого не має спасіння людей.

Задумаймось ще раз, дорогі браття і сестри, над своїм духовним станом, покладімо початок щирому покаянню, бо покаяння це не миттєвість, а тривалий час, що виливається в ціле життя. Просімо ж у Бога сили для покаяння і викорінення причин, що породжують хвороби, щоб і ми почули слова Спасителя: «дерзай, чадо! Прощаються тобі гріхи твої» (Мф. 9, 2).

Амінь!

Епіфаній,

Митрополит Київський і всієї України