сьогодні
22
квітня 2019
Проповідь у Неділю про Закхея.
9 лютого 2019
Dubnosobor
1s640x480 

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі брати і сестри!

До програми будь-якої екскурсійної паломницької поїздки на Святу Землю неодмінно внесені відвідини Єрихону. І все тому, що там і досі росте смоковниця, названа Закхеєвою, а поруч споруджено християнський храм, і розташуванням своїм вони відповідають тому місцю, де розгортались події у прочитаному за богослужінням Євангельському уривку. Це місто лежить на шляху до Мертвого моря, поруч знаходиться Гора Спокус, а дорога до нього пролягає через бедуїнську пустелю. Все це Свята Земля, якою ступав і де проповідував наш Спаситель.

Сьогоднішнє Євангельське читання яскраво показує нам, що Бог дивний не лише у святих своїх, але й у всіх Своїх промислительних діях навіть стосовно грішних людей. З одного боку Господь дивно і велично являє силу Свою через святих угодників, а з іншого боку ми бачимо, як Христос веде розмову з розбійниками, блудницями, митарями, проводить з ними час, розділяє з ними трапезу, проповідує їм Царство Боже, закликаючи до спасіння і покаяння, і це дає багатий плід.

Ми з вами, дорогі брати і сестри, відчуваємо і можемо навіть бачити, церковному календар поступово починає змінювати богослужіння, наповнюючи їх текстами, що вчать нас про силу і сутність покаяння. Вже сьогодні ми чуємо Євангельське читання, яке через приклад виправлення свого грішного життя митарем Закхеєм налаштовує нас на великий покаянний час Святої Чотиридесятниці, яка неділя за неділею наближається до нас.

Господь починає розмову із Закхеєм і каже, що хоче обідати у його домі. Це викликає обурення в оточенні Христа, але він, не чуючи їхніх нарікань, іде до оселі грішного митаря. Яка ж переміна стається із Закхеєм, як миттєво пробуджується у цього митаря совість, а серце наповнює покаянний настрій. Він відчуває, що перед ним хтось більший, аніж просто людина, що перед ним Бог, і відразу дає обіцянку, що все повернути усе, нажите нечесно тим, кого він скривдив. Бачимо, як одним Своїм візитом Христос привів людську душу до спасіння і до якісно нового способу життя, але люди довкола лише осуджують Його, за відвідини і трапезу в оселі нечестивого чоловіка.

У світлі цієї оповіді, я хотів би повести мову і про сьогодення. Наш час я назвав би особливим у певному розумінні. Ми дуже багато спілкуємось, розмовляємо один з одним, однак найчастіше, на жаль, ми просто базікаємо, багато говорячи, але дуже мало роблячи. Ми зводимо наклепи, обмовляємо, ми беремось говорити про речі, про які не маємо і не можемо мати ані найменшого уявлення. Тим самим ми уподібнюємось до тих, хто обурювався, що Христос збирається увійти і обідати у домі грішника. Вони не розуміли мотивів Христових вчинків, як і ми далеко не завжди розуміємо причини тих чи інших випадків, які беремось оцінювати. Ми значно охочіше ведемо мову про когось, аніж про себе чи щось справді важливе. Як часто вживаємо ми фразу: «Ось я розповім тобі дещо, я не осуджую і точно цього не знаю, але я чув, що про нього таке казали»… Знаєте, як говорить премудрий Сирах у такому випадку? Він каже, що «дурний від слова терпить таку ж муку, як та, що народжує, від немовляти». (Сир. 19, 11) І ще таке порівняння вживає: «що стріла, устромлена у стегно, те слово у серці дурного». (Сир. 19, 12) Я наводжу вам ці місця зі Священного Писання, щоби показати, наскільки обережним потрібно бути у розмові і судженнях, щоби не випереджати своїх думок, а найперше – думок Божих. Христос наперед бачить майбутній добрий намір у серці митаря Закхея, Він бачить його душу і цю майбутню внутрішню переміну, Він іде до його дому, щоби почути покаянні слова, але Господу дорікають за це. Так само дорікали Христу і за прощену блудницю і за інші Його добрі вчинки і повчальні слова.

Заздрість і гординя є велике зло. Заздрість і гординя – ось перші гріхи. Вочевидь, люди, які оточували Ісуса, міркували собі, що в Єрихоні є будинки, куди більш доречно було завітати Христу, що вистачає там і праведних людей, закоників, садукеїв тощо, і тому й дорікали Христу, що з-поміж усіх він обрав господу митаря Закхея. «Коли так багато є нас, праведних, чому йде Він до цього митаря?», – таким було запитання яке і самі собі і один одному задавали Єрихоні. Бережімося ж, брати і сестри, щоби і нам не уподібнитись їм.

Це Євангельське читання ми чуємо і при освяченні домівок, і це символічно показує нам, що через молитву священика Христос Сам завітає до нашої оселі. Але Він також завітає і до тілесних домівок наших душ, якщо тільки вони будуть храмами Духа Святого, а не вмістилищем гріха. Саме тому потрібно постійно підігрівати у собі цей покаянний настрій, постійно очищати наші душі від гріха через покаяння. Перш за все, тримаймо своє слово у собі, особливо слово непевне, слово осудження, слово, що позбавлене любові до Бога і ближнього. Нехай воно, за повчанням премудрого Сираха, помре з нами, щоби не осудити нам інших і самим від так осудженими не бути. (Сир. 19, 7-10) Якщо ж чутимете ви, що вас хтось несправедливо обмовляє, особливо, за ваші добрі справи, терпляче зносьте все, але й разом із цим остерігайтеся гордині. Моліться за ваших кривдників, за обмовників і наклепників. Тому що, повторю, слово в серці дурного є великим стражданням для нього, і такі люди справді важко страждають. Вслухаючись у ці євангельські слова бережімо язик свій і примножуймо благочестя і віру у те, що Христос неодмінно завітає до наших сердець. Амінь!

За матеріалами: Церква.info