В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Сьогодні Свята Церква справляє празник Преображення Господнього, згадуючи ту велику подію, коли Господь наш, Ісус Христос, перед трьома Своїми апостолами преобразився, тобто перемінився: «Одяг Його став блискучим, дуже білим, мов сніг» (Мр. 9,3). Господь перед тим говорив учням про Свої майбутні страждання, смерть і воскресіння. Він навчав апостолів: «Тоді Ісус сказав ученикам Своїм: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною» (Мф. 16,24). Своє звернення до апостолів Господь закінчив обіцянкою: «Деякі з тих, що стоять тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Сина Людського, що гряде в Царстві Своїм» (Мф. 16,28).
Минуло шість днів, і Спаситель справдив своє слово, показавши на Фаворі трьом учням – Петру, Іоану та Якову – один промінь, одну іскру тієї слави, в якій Він прийде наприкінці світу. Ісус Христос, починаючи від Свого зачаття в лоні Пречистої Діви Марії, не дозволяв, щоби слава Божества видимо для людей переходила на Його тіло, якому властиві були і спрага, і голод, й інші людські терпіння. Тільки при Своєму преображенні Він благоволив, щоб слава Його духу перейшла і на тіло, але тільки на короткий час.
До чуда преображення пречистої плоті Христової долучилися ще чотири інші: явлення Мойсея та Іллі, ясна хмара, що заслонила апостолів, голос Небесного Отця з неї та дивне зникнення всього цього надприродного явища.
Преображення Господнє настільки вразило апостолів, що апостол Петро, переповнений враженнями, натхненно вигукнув: «Господи! Добре нам тут бути» (Мф. 17,4). Цими словами Петро засвідчив, яке блаженство відчули апостоли під час Преображення.
У чому була мета преображення Спасителя? Ісус Христос преобразився, щоб показати учням Свою славу і щоб їхня віра не похитнулася під час Його страждань. До цієї слави Ісус Христос бажав долучити всіх: не тільки тих, що прийдуть після Його вознесіння, але й тих, що були перед Ним! Тому зволив Син Божий, щоб серед свідків цього чуда були Мойсей та Ілля, які були перед Ним, і Петро, Іоан та Яків – з тих, що прийшли за Ним. Доречно також пригадати, що на вимоги книжників і фарисеїв – «хочемо від Тебе знамення бачити» (Мф. 12,38) – Господь не відреагував, задовольнивши їх, а на ствердження віри Своїх апостолів дозволив їм бути свідками того небесного чуда, коли покликав з неба Іллю і з мертвих Мойсея. Чому саме Ілля і Мойсей стали свідками Господнього преображення? З`ясовуючи це, святий Іоан Златоуст каже: «Багато хто в народі говорив, що Ісус – Ілля, або Єремія, або один із пророків, тож Він узяв тепер до себе найбільшого з пророків, щоб виявилася різниця між слугою і Господом».
Мойсей дав закон, Ілля дбав про виконання закону на славу Божу, отже, тепер, коли їх обох бачимо обабіч Ісуса, то цим розвіявся поговір юдеїв, які робили Його порушником закону, богохульником і твердили, що Він безпідставно присвоює Собі славу Божу. Ісус узяв з Собою Мойсея з мертвих, Іллю, який ще живе, показуючи тим, що Він є суддя живих і мертвих (Бесіда 57 на Євангеліє від Матфея).
Була й особлива причина для того, чому Спаситель обрав Петра, Якова та Іоана свідками Свого преображення. Зі Святого Письма знаємо, що Петро відзначився палкою щирістю до Христа, Іоан любив Господа більше від інших апостолів і сам був улюбленим учеником Спасителя, а Яків згодом першим з-поміж апостолів віддав своє життя за Ісуса Христа.
Спаситель тільки до Свого воскресіння казав не говорити про Його преображення. Цю заборону святі отці пояснюють тим, що величність події багатьом здавалася б неймовірною, а хрест потім міг би спричинити жаль в багатьох слабких душах. Інші говорять, що якби звістка про Славу Христа була поширена, то народ не допустив би розп`яття, а це стало би перешкодою для справи спасіння роду людського. У всіх подіях, чудесах і словах Спасителя, які Він говорив під час земного життя, ми знаходимо для себе глибоке і спасенне навчання.
Навіщо Господь благоволив показати Свою славу перед вибраними учениками, якщо вони і так вірували і сповідували, що Він є Христос, Син Бога живого? Для того, щоб коли Христа розпинатимуть, вони, згадавши подію преображення і зрозумівши добровільні страждання Ісуса, пішли проповідувати, що Він є Отче сіяння. Тобто, Господу належало укріпити учнів у вірі.
Він Сам молився, щоб їхня віра не зменшилася. Преображенням Господь хотів показати Свою Божественну славу засвідченням Самого Бога Отця, що ця Божественна Слава не тільки не зменшиться, а, навпаки, піднесеться хрестом Його. Господь захотів відкрити їм хоча б край завіси, за якою ховається від нас майбутнє вічне життя, щоби всі їхні земні мрії розвіялися, а земні страхи щезли.
Але те, що потрібне було для перших учнів Христових в тодішній час, так само потрібне для Його послідовників на всі віки. Вірі учнів Христових завжди випадали великі випробування, вони повсякчас мали потребу в благодатному утвердженні й укріпленні своєї віри.
Диявол нині, як і завжди, намагається сіяти їх, як пшеницю. Сьогодні, як і колись, є засліплені невірством книжники, які, спокусившись станом приниження Ісуса Христа, роздумували: чи не Цей є син Йосипів і мати його Марія? Вони не хочуть бачити в Ісусі правдивого Сина Божого, єдинородного від Отця. Є і теперішні садукеї, котрі кажуть: не бути ні воскресінню, ні ангелу, ні духу. Тому апостоли й описали преображення, а Церква святкує цю велику подію, щоби світло Христової Слави просвічувало і нас, і наше майбутнє прославлення в Ньому.
З сьогоднішнього Євангелія ми пізнаємо силу молитви. Під час молитви Ісус Христос преобразився. Молитва робить дивні преображення в людях. Згадаймо про стародавніх молитвеників.
Праведний Єнох за молитви взятий живим на небо. Мойсей, пророк, вірний Божий раб, за молитви удостоївся дару звершувати чудеса і сподобився від розмови з Богом отримати чудодійний відблиск Божественної Слави на своєму обличчі. Пророк Ілля силою молитви закривав і відкривав небо і живим був узятий на небо.
Таких прикладів сили молитви можна наводити багато. У наш час, як і колись, сила молитви преображає на краще тих, які щиро розмовляють з Богом. Тяжко на душі – стань на молитву. Неземна радість осінить тебе, благодатна іскра зігріє серце – і ти побачиш преображення в серці на краще. Молімось усердно, молімось постійно – і зміни на краще будуть для нас очевидними.
Напередодні Свого преславного преображення Спаситель розмовляє з учнями про Хрест. На Фаворі Він молиться за Нього. Про хрест Він говорить з небожителями. З цього стає зрозуміло, яким важливим є хрест. Немає, напевно, у цьому світі нічого важливішого і ціннішого за хрест Христовий. У ньому наше спасіння, на ньому розіп’яті всі наші гріхи, на ньому Свої пречисті руки простер Господь, аби всіх призвати до себе. Хрест відкриває нам царські двері раю. Ним переможена держава князя темряви. Через хрест ми отримали право називатися дітьми Божими. Озброєні хрестом, ми отримуємо силу в боротьбі проти ворогів нашого спасіння. Якщо Господь з хрестом Своїм з`єднав дорогу до слави, до спасіння, то і нам показав приклад того, що без хреста немає надії на спасіння, на досягнення вічної слави.
«Якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною» (Мф. 16,24). На горі Фавор був голос Бога Отця: «Цей є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте» (Мф. 17,5). Нам дана заповідь Богом Отцем слухати Господа Ісуса, слухати у всьому, що Він нам заповів і чому нас навчив.
Дорогі у Христі, святкуючи велике свято Преображення, просімо Всемилостивого Бога, щоб навчив нас молитися і, прославляючи в молитві Пресвяту Трійцю, силою Чесного і Животворчого Хреста змінив і преобразив на краще наші душі й тіла. Господи! Нехай засяє і нам, грішним, світло Твоє вічне, за молитвами Богородиці, Світлоподавче, слава Тобі. Амінь.