сьогодні
22
липня 2024
Проповідь на неділю шосту після Пасхи.
8 червня 2024
Dubnosobor

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

«Ні він не згрішив, ні батьки його, а це для того, щоб відкрилися на ньому діла Божі» (Ів. 9,3). Сьогодні ми чули чудесну історію про зцілення сліпонародженого. Радість від цього чуда охопила не тільки мешканців того міста, а й викликала велике здивування та несприйняття з боку законовчителів і фарисеїв.

Що Ісус Христос хоче відкрити нам цим чудом? Здивувати? Налякати – чи навчити сприймати життя у світлі Його Доброї Новини – Євангелії: читати, слухати, а головне – розуміти! Без Його святої волі ніщо не має сенсу, і відповідь апостолам на їхнє запитання є підтвердженням: полем діяльності Христа є життєві обставини кожної людини, а особливо того, хто терпляче зносить випробування. Окрім віри й терпіння, необхідною умовою на шляху до зцілення є дія і виконання Його слова: «Іди, вмийся у купальні Силоам. Він пішов і вмився, і прийшов зрячим» (Ів. 9.7).

Розвиток науки і лікарської практики сьогодні дає можливості діагностувати багато хвороб на ранніх стадіях, що, здавалось би, покращує і збільшує шанси кожного на швидке одужання. Що є причиною хвороби – питання, яке турбує людину багато століть, і однозначної відповіді досі не знайдено. Чудесним зціленням сліпонародженого юнака Христос показує, що причиною горя та хвороби не завжди є генетика чи травма – Господь допускає випробування для кожного з нас, щоб випробувати нашу віру: так, Аврам не згрішив перед Богом, але Господь все одно випробовував його, через готовність принести у жертву свого сина Ісака.

Сліпота сама собою є важким випробуванням. Не бачити рідних, друзів, красу природи та створеного Богом світу – що може бути страшнішим? Жити у світі звуків, орієнтуватись у просторі за допомогою інших людей – все це є непростим випробуванням не тільки для сліпця, а й для його рідних. Як знайти ту стежину, яка виведе людину на шлях спасіння?

У повсякденному житті кожен із нас має чимало прикладів, як досягнути мети: хлібороб мусить з ранньої весни і до пізньої осені тяжко працювати – орати, садити, полоти бур’яни, зібрати урожай тощо. Ніщо у житті не дається легко – людина повсякчас шукає можливості для досягнення своєї мети, а питання здоров’я – мабуть, одне з найважливіших.

Треба пам’ятати, що, крім сліпоти тілесної (фізичної), завжди була, і сьогодні особливо присутня, сліпота духовна. Якими цінностями керується сучасна людина? Заповідями любові до Бога і ближнього? Виконанням Заповідей Декалогу чи заповідей блаженства (Нагірна проповідь Ісуса Христа)? Чому Ісус Христос, навчаючи притчами, часто наголошував: «Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте» (Мк. 8,18).

Відповідь на ці сокровенні філософські запитання ми з вами сьогодні почули у Святій Євангелії: “Чи віруєш ти у Сина Божого? Відповів той говорячи: Хто ж то Пане, Такий, щоб я вірував у Нього? Промовив до нього Ісус: І ти бачив Його, і Той, Хто говорить з тобою, – то Він!” (Ів. 9.35–37).

Господь наш Ісус Христос сьогодні промовляє усіма можливими способами – через церкву, через священика, через сучасні засоби інформації… Сьогодні важко знайти людину, яка б не чула про чудеса, здійснені Ісусом на користь людині. Та чи готові ми з вами засвідчити свою віру у Бога перед іншими людьми, які, подібно до фарисеїв, не вірять у Христа, глузують і насміхаються, оскверняючи Його Святе Ім’я? Важко, соромно, «не сучасно», часом бракує знань, а скоріше – бажання знати свою віру, історію, рідний край та власне місце у Всесвіті. Віддалитись від Бога дуже легко – байдужість, лінивство і марнота швидко роблять свою справу: сьогодні забув про молитву, вчора не провідав хворого товариша, на завтра запланував дуже багато справ, наче корисних та потрібних, – та чи є серед шаленого темпу мить для своєї душі? Чого прагне людське серце? Запитаймо себе відверто: що нам сьогодні болить найбільше? Тіло, охоплене хворобами? Економічні негаразди, які розлучили мільйони родин? Політики й урядовці на усіх рівнях, що обіцяють нам краще життя? Чи те, що роз’їдає душу зсередини: байдужість, підлість і заздрість? Христос подарував зір сліпому, – а Його звинувачують, ніби Він не шанує суботи! Фарисеї спитали недужого, хто його зцілив, і зцілений докладно розповів, як саме відбулося одужання, але володарі світу цього чути не хочуть і готові Ісуса навіть відлучити від синагоги.

Пам’ятаймо, що Христос веде нас дорогою правди, бере на руки у хвилини, коли ми падаємо, втирає наші сльози і співстраждає разом із нами – Йому небайдуже, що з нами діється сьогодні. Користаймо із засобів спасіння через мати-Церкву, Святі Таїнства, відганяймо від себе егоцентризм і зарозумілість, духовну сліпоту та байдужість до власного спасіння, знаходьмо своїм зором покликання у сучасному житті і для прослави Його Святого Імені, не зрікаймося Його любові, станьмо подібними до зціленого сліпця і разом з ним промовмо: «Вірую, Господи» (Ів. 9.38). Амінь.

kolomija.com