сьогодні
23
квітня 2024
Проповідь на день пам’яті святителя Миколая, Мир Лікійських чудотворця.
5 грудня 2023
Dubnosobor

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Дорогі браття і сестри сьогодні (6 грудня) Свята Православна Церква урочисто вшановує пам’ять великого угодника Христового, святителя Миколая, Мір Лікійських чудотворця.

Святитель Христів Миколай займає особливе місце серед святих Божих. Його пам’ять особливо і свято шанували в усі часи всі народи землі – і не тільки християни, але й мусульмани і навіть деякі язичники. Бо яким є ім’я його, що означає з грецької, «той, який перемагає народ», таким було й житіє його, бо засяяв він, як яскравий світильник на весь світ сяючи своїми чеснотами. Святитель Миколай Сербський говорить, що святий Миколай «окрім земних скарбів мав ще три скарби, що за ціною переважали земні – скарб віри, скарб правди і скарб милосердя. І хоча святитель Миколай не залишив після себе ніяких віроповчальних творів, але по справжньому любити Бога і ближніх своїх цей великий праведник, навчає нас цим потрійним скарбом, яким збагатив він Церкву Христову.

Все житіє святителя Миколая було переповнене чудесами. Від самого свого народження він був сповнений благодаті Божої. Народився святий Миколай приблизно в 280 році у сім’ї благородних і благочестивих християн Феофана і Нонни. Ще будучи немовлям, він почав постити: брав молоко матері по середах і п’ятницях тільки після прочитання батьками вечірніх молитов.

Благодать Святого Духа зміцнювала душу майбутнього святителя: він ухилявся від дитячих забав, ледарства, зберігав цнотливість, любив читати Святе Писання, часто відвідував церковні богослужіння.

Його, дядько єпископ Патарський Миколай, бачачи благочестя отрока, порадив йому присвятити своє життя служінню Церкві і постриг його у читці. Через кілька років він висвятив святого Миколая в сан пресвітера, доручивши йому Євангеліє Слова Божого. Своїм ревним служінням Богу молодий пресвітер був подібний до мудрого старця і здобув за те глибоку любов пастви.

Після смерті батьків святий Миколай роздав нужденним успадковане майно. Маючи велике милосердя до бідних, він творив добро і для тих, хто звертався до нього за допомогою, і для тих, хто соромлячись не просив про неї. Слід зазначити, що святий намагався робити добро таємно.

Такою таємною допомогою він допоміг одному чоловіку, який розорився, видати заміж своїх дочок, які від відчаю готові були стати на згубний шлях блуду.

Одного разу, коли майбутній святитель здійснював паломництво в Єрусалим, вибухнула сильна буря. За молитвою святого море вщухло, а корабельник, який впав з високої щогли на палубу, встав неушкодженим. Зі сльозами молився святий Миколай на Голгофі, де Господь наш Ісус Христос спокутував гріхи всіх людей. Він віддав шану й іншим святиням в Єрусалимі. Двері храму на Сіонській горі самі відчинилися перед святим Миколаєм. Він вирішив піти в пустелю для безмовних подвигів, але Господь уві сні відкрив Свою волю аби святитель звершував призначене йому служіння на батьківщині. На зворотному шляху моряки задумали обдурити святого Миколая і направили корабель в інший бік. Але Господь не залишив Свого угодника: за молитвою святого раптом налетів сильний вітер і поніс корабель в потрібному напрямку.

У Лікії угодник Божий, бажаючи закінчити своє життя в безвісності, вступив в братство обителі, яку називали Святим Сионом. Але Господь знову сповістив йому у видінні, що очікує від нього не подвигів безмовності, а пастирського служіння людям в світі. Святий Миколай, уникаючи людської слави, відправився не в Патри, де всі його знали, а в Міри, головне місто Лікійської області (нині Демре невелике містечко в Туреччині).

У той час в Мирах помер архієпископ Іоан, і єпископи Лікії зібралися для обрання нового архіпастиря. Їхні думки з цього питання розділилися, і тому вирішено було зробити спільну молитву, щоб Господь Сам вказав Свого обранця. Молитва була почута: старшому з них Господь відкрив, що треба висвятити на єпископа чоловіка на ім’я Миколай, який першим прийде вранці в храм. Так святий Миколай, з волі Божої, став Першосвятителем Лікійської Церкви.

У новому служінні зміцнювало подвижника видіння, в якому Господь Ісус Христос подавав йому Євангеліє, а Пречиста Богоматір покладала на нього омофор.

У сані єпископа святитель Миколай залишився, як раніше, лагідним, смиренним і милосердним, виконуючи слово Євангелія: «… нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного» (Мф. 5, 16).

Одяг він носив простий, весь день проводив у трудах і тільки в кінці дня споживав пісну їжу. Для кожної людини – багатого і бідного, старого і молодого, здорового і убогого – святитель Миколай був невичерпним джерелом благодіянь. Надаючи допомогу в життєвих потребах, він найбільше дбав про зцілення гріховних ран.

У період гоніння на християн, піднятого імператором Діоклітіаном (284-305), коли постраждали священномученики Анфим Никомидійський, Автоном Італійський, Петро Олександрійський та інші, святитель Миколай разом з багатьма християнами був ув’язнений. Він стійко переносив голод і спрагу, підбадьорював в’язнів, переконував їх не боятися мук і до кінця сповідувати свою святу віру. Святитель готувався до мученицької смерті, але Господь зберіг Свого обранця для користі Церкви.

Новий імператор Костянтин Великий (324–337) припинив гоніння на християн і звільнив сповідників, подарувавши Церкві свободу і мир.

Святитель Микола повернувся до своєї пастви. Він продовжував мудро керувати нею, а також намагався просвітити світлом християнства язичників, знищував капища, скидав ідолів.

Відомий святитель Миколай, також, як ревний хранитель чистоти Православної віри. Коли виникла єресь Арія – олександрійського священика, який насмілився заперечувати єдиносущність Господа нашого Ісуса Христа з Його безначальним Отцем. Для засудження лжемудрування в 325 році був скликаний в місті Нікеї I Вселенський Собор. Серед учасників Собору був і святитель Миколай. Почувши богохульні промови Арія, святитель Миколай, не стерпів такого зухвальства і вдарив єретика по щоці. За це отці Собору зняли з нього сан єпископа і взяли під варту. В ту ж ніч деяким учасникам Собору було таке ж видіння, якого сподобився раніше сам святитель Миколай: Господь Ісус Христос подавав йому Євангеліє, а Пресвята Богородиця покладала на нього омофор. Тоді отці зрозуміли, що така ревність святителя Миколая була угодна Господу, і, віддавши йому честь, повернули ознаки єпископського сану.

Повернувшись до своєї єпархії, святитель Миколай продовжував трудитися на благо Церкви: сіяв слово істини, викривав єретиків, навертав тих, хто ставав на хибний шлях.

Святитель Христів прославився як рятівник від бід і заступник несправедливо скривджених. Якийсь корисливий градоначальник засудив до смерті трьох невинних чоловіків. Але коли меч був занесений над головами засуджених, на місці страти раптом з’явився святитель Миколай. Усунувши варту, він зупинив руку ката. Ніхто не посмів перешкодити святителю. Градоначальник, якого святитель Миколай грізно викрив, зізнався у своєму гріху і просив прийняти його покаяння. При цьому були присутні імператорські воєначальники, яких незабаром спіткала подібна ж доля: вони були обмовлені перед імператором в зраді і засуджені на страту. В темниці вони згадали про святителя Миколая і зі сльозами молили його про допомогу. Скорий заступник в бідах, великий Чудотворець в ту ж ніч уві сні з’явився імператору Костянтину і наказав відпустити невинно засуджених, що і було виконано.

Милосердну поміч святителя Миколая не раз відчували на собі жителі міста Міри. За молитвами святителя місто було врятовано від голоду. Він з’явився уві сні одному італійському купцеві і попросив його привезти в Міри пшеницю, давши в завдаток три золоті монети. Прокинувшись, купець виявив у своїй руці монети і поспішив виконати прохання святого.

Багато разів святитель Миколай рятував тих, хто потрапляв в біду на морі, виводив стражденних з полону і ув’язнення. Проживши святе і праведне житіє він мирно в глибокій старості відійшов до Господа. І після свого упокоєння, святий Миколай перебуваючи біля Престолу Всевишнього не переставав і не перестає допомагати всім, хто в молитвах закликає його на допомогу. Невипадково Свята Церква називає його після Господа Бога і Богородиці всією надією. В нас на Україні, ще з часів Київської Русі пам’ять святителя Миколая урочисто вшановувалась, свідченням цього є велика кількість храмів та монастирів освячених на честь цього великого угодника Христового.

Будемо ж пам’ятати, улюблені, про святителя Миколая Мір Лікійського чудотворця, звертаючись до нього з молитвою, щоб він завжди молився за нас до Христа Бога, аби Спаситель визволив від вічної смерті душі наші.

Слава Всемогутньому Господу, а святителю Миколаю похвала на віки віків.

Святителю отче Миколаю Моли Бога за нас. Амінь.

rivne-cerkva