сьогодні
03
квітня 2020
Про шанування Хреста Господнього.
21 березня 2020
Dubnosobor

«А я не бажаю хвалитися,

хiба тiльки хрестом Господа нашого Iсуса Христа, 
Яким для мене свiт розп’ятий i я для свiту»
(Гал. 6: 14)

«Бо слово хресне для загиблих безумство є, 
а для нас, що спасаємось, – сила Божа.»
(1Кор.1: 18)

З усіх християнських святинь святий хрест, ще з часів самих апостолів і донині служив і служить предметом найглибшого шанування і релігійного поклоніння для всіх справжніх послідовників Христових.

Хрест Христовий святий, він є великою святинею, бо освячений пролитою на ньому пречистою кров’ю Спасителя.

Для нас він є святинею, бо був всесвітнім жертовником, на якому Христос Спаситель приніс в задоволення Богу за гріхи наші жертву повну і превелику, жертву очищення (Рим. 3, 25; Євр. 9, 26 – 28; 10, 12 – 14; 1 Ін. 2, 2) і примирив нас з Богом (Еф. 2, 14-16).

Хрест Христовий був предметом сподівання всіх старозавітних праведників. Старозавітній Патріарх Яків зобразив хрест, благословивши синів Йосифа хрестоподібно складеними руками (Бут. 48: 13 – 14). Пророк і псалмоспівець Давид передбачав хресні вигуки Спасителя (Пс. 21, 1-19; Мф. 27, 27, 35, 39, 43, 49; Лук. 23, 35). Пророк Ісая в пророчому видінні споглядав Христа Спасителя зі знаком начальства на Його плечі, йде на хресні страждання і смерть (Іс. 9, 6; 53, 4-12; Мф. 20, 19; 26, 63; 27, 12). Мідний змій, дивлячись на який ізраїльтяни зцілювалися від смертного укусу посланих від Бога на покарання їм змій, був прообразом Сина Людського, Який вознісся на хрест за гріхи людей (Ін. 3, 14; 12, 32).

Сам Христос Спаситель не зневажав хреста, а навпаки, ще за життя хотів якнайшвидшого наближення хресних страждань (Лук. 12, 50); на хрест дивився як на знаряддя, за допомогою якого Він приверне до себе всіх (Ін. 12, 32 – 33). І говорив, що перед другим Його пришестям на землю, з’явиться на небі знамення Сина Людського, тобто Хрест (Мф. 24, 30).

Святі апостоли хвалилися хрестом Христовим (Гал. 6, 14); проповідували Христа розп’ятого (1 Кор, 1, 23) і від християн вимагали віри в Розп’ятого (1 Кор. 2, 2). Але як можна уявити собі розп’ятого без зброї хреста? Тому, шануючи Христа розп’ятого, необхідно шанувати і хрест Христовий, бо де хрест Христовий, там і Христос розп’ятий. Тому й апостол народів навчає, що: «слово хрес¬не для загиб¬лих безумство є, а для нас, що спа¬саємось, – сила Божа» (1 Кор.1, 18, порівн. Рим. 1, 16). Вустами пророка Давида всі віруючі призиваються поклонитися підніжжя ніг Господніх, тобто Хресту (Пс. 98, 5; 131, 7). Що Давид говорить тут про хрест, видно з наступних слів: Воскресни (встань) Господи, у спокій Твій. Бо воскресіння слідує за хрестом (Св. Іоана Дамаскіна – Точний виклад Православної Віри).

Свідченя про те, що Хрестом Господнім називаються не тільки страждання Христа Спасителя, але і сам Хрест – древо хресне ми знаходимо також в книгах Нового Завіту: «Біля хреста Ісуса стояли Мати Його і сестра Матері Його, Ма¬рія Клеопова, і Марія Магдалина» (Ін. 19, 25). Сам Спаситель, розмовляючи зі Своїми учениками про Своє друге пришестя, сказав, що перед ним явиться знамення Хреста: «Тоді з’явиться знамення Сина Людського, на небі» (Мф. 24, 30).

Що це за знамення? Як тлумачать святі отці Церкви це Хрест Господній. Св. Іоан Золотоустий пояснює, «для чого і чому Він прийде з хрестом»: по-перше, щоб «втішити і заспокоїти» вірних, по-друге, «щоб ті, що розп’яли Його зрозуміли з своїх самих діл своє власне безумство, для цього Він покаже їм саме викриття їх безумства».

Хрест є знаряддям нашого спасіння, основа спасіння. На ньому принесена велика Жертва за нас, після якої почалося прославлення Розп’ятого – зішестя в пекло, ураження духів злоби, потім преславне воскресіння, вознесіння на небо обоженого людського єства і сидіння праворуч Бога Отця.

У святоотцівських творах є безліч свідчень про шанування Хреста, про необхідність, спасительність шанування його. Муж Апостольський священномученик Ігнатій Богоносець (I століття) схиляється перед Хрестом, який для невіруючих спокуса, а для нас спасіння і вічне життя. Про Хрест Христів йдеться і в пам’ятнику кінця I – початку II століття – Посланні Варнави (див. Глави 11, 12). А християнський апологет Тертуліан (II-III ст.) Прямо говорить «верховним правителям Римської імперії»: «Що стосується до тих людей, які звинувачують нас у поклонінні Хресту, то ми того і не соромимося». Той же апологет пише: «Під час будь-якої успішної справи, при кожному приході і виході, при одяганні і взуванні, при вмивання, при столах, при лампадах, сідаючи і лягаючи і при всякому ділі ми накреслюємо на чолі знамення хреста». У святих отців Церкви наступних століть свідоцтв про шанування Хреста знаходимо значно більше. Всі Вселенські Собори Хрест Господній побожно приймають і цілують. (Як і святі ікони, мощі).

У церковній історії з Хрестом пов’язано чимало чудес, які найпереконливішим чином показують необхідність, спасительність його шанування. Так в житії святого мученика Феодота Анкирського (пам’ять 18/31 травня), потерпілого в 303 р в жорстоке гоніння за імператора Діоклітіана, розповідається, що він перед стражданням «осінив себе хресним знаменням і мужньо вийшов зі свого дому». Хресне знамення дало страждальцю небесну силу спокійно перенести всю жорстокість мук. Точно так само вчинив і святий мученик Гордій (пам’ять 3/16 січня), страждання якого описав у своїй бесіді святитель Василій Великий. Визнавши перед мучителями свою християнську віру «і осінивши себе образом Хреста, пішов на страту, світле лице його нітрохи не змінилося». Так само чинили й інші мученики за віру, та й інші християни перед вчиненням будь-якого доброго або важкого діла.

Вороги святого єпископа Юліана, бажаючи убити його, підкупили його слугу покласти отруту в напій. Дізнавшись за одкровенням Божим про злий намір, святий Юліан закликав їх до себе і, взявши чашу з отруєним напоєм, сказав: «Ви хочете вбити отрутою смиренного Юліана; ось я перед вами п’ю цю чашу». Потім три рази осінив чашу з отрутою хресним знаменням і, випивши, залишився неушкодженим. Зловмисники, розкаявшись, благали святого чоловіка про прощення, і він пробачив.

Про святу мученицю Василісу (пам’ять 3/16 вересня) говориться, що вона, «осінивши себе знаменням чесного Хреста, увійшла в полум’я і довго залишалася в ньому без будь-якої шкоди». Так само неушкодженою вийшла з полум’я свята першомучениця рівноапостольна Фекла (пам’ять 24 вересня/ 7 жовтня), створила хресне знамення перед приготованим вогнищем. Більш того, як тільки полум’я оточило голову святій, раптово пішов великий дощ з градом, погасив вогонь. Мучителі ж, охоплені страхом, втекли до своїх домівок.

А преподобна Марія Єгипетська (пам’ять 1/14 квітня і в п’яту неділю Великого посту) не була допущена невидимою Силою до поклоніння Хресту Господньому до тих пір, поки біля входу в храм не розкаялася в своїх великих гріхах і не дала обіцянки перед образом Божої Матері виправити своє життя. Не можна не згадати ще про двох чудесні події, пов’язані з Хрестом Господнім і засвідчені першими християнськими церковними істориками Євсевієм Памфіліом (IV ст.) Та Созоменом (V ст.) Євсевій розповідає про те, що блаженний цар Костянтин перед битвою з Максентієм удостоївся бачити серед дня на небі сяючий Хрест з написом: «Цим перемагай».

Це видіння «обгорнула жахом як його самого, так і все військо. Євсевій Після перемоги, коли в Римі була поставлена статуя імператора, він повелів встановити у своїй руці Хрест зі словами: «Цим спасительним знаменням, істинним свідченням мужності, я врятував і звільнив наше місто від ярма тирана». Через деякий час після чудесного явлення Хреста святому Костянтину, його мати свята цариця Єлена (пам’ять Костянтина і Єлени 21 травня/ 3 червня) знайшла в Єрусалимі Животворчий Хрест, на якому був розп’ятий Господь. Це знайдення, описане іншим церковним істориком – Созоменом, також супроводжувалося чудесами. Хрест Христів перебував серед інших хрестів. Щоб його виділити почали по черзі покладати хрести на хвору жінку, віруючи, що Господь Сам вкаже на Свій Хрест. – І Господь вказав: як тільки було покладено Його Хрест – хвора встала з ліжка здоровою.

Так само був воскрешений і мертвий. За свідченням святителя Іоана Золотоустого, «багато хто, з чоловіків, і жінок», намагалися отримати частку древа Животворящого Хреста і, якщо отримували, то обкладали її золотом, вішали на шию.

Поклоняючись перед зображенням чесного хреста Христового, з якого б матеріалу воно не було зроблено, ми поклоняємося не речовині, але зображенню знамення Христового.

Тільки злих людей апостол називає ворогами хреста Христового (Фил. 3, 18); всіх же справжніх послідовників Його закликає: вийдемо до Нього (до Христа) за табір, несучи його наругу, тобто хрест (Євр. 13, 13).

Знаменням хреста будуть відображені всі істинно віруючі перед другим пришестям Сина Божого (Одкр. 7, 2-3; 9, 4).

Святитель Іоан Золотоустий навчає про хрест: «Тож, не соромся настільки великого блага, щоб не посоромився також тебе Христос, коли прийде у славі Своїй, і коли це знамення з’явиться перед Ним, сяючи світліше самих променів сонячних… Закарбуй хрест в розумі своїм і обійми спасительне знамення душ наших. Цей самий хрест спас і перетворив всесвіт, вигнав оману, ввів істину, землю повернув на небо, людей оселив з ангелами. Коли при нас хрест, тоді демони вже не страшні і не є небезпечними, і тільки смерть вже не смерть, а сон. Хрестом все вороже нам позбавлено влади і потоптане… Хрест – наша похвала, початок всіх благ, відвага і вся наше окраса» (творіння. святителя. Іоана Золотоустого).

«Біси дуже бояться знамення Хреста Господнього, бо на ньому Спаситель викрив і виставив їх на ганьбу» (Преподобний Антоній Великий, † 356).

«Образ хреста показує примирення і співдружність, в яку вступила людина з Богом. Тому і демони бояться образу хреста і не можуть бачити знамення хреста, зображуваних навіть і на повітрі, а будуть негайно утікати від цього. Отже, оскільки знамення хреста велике і страшне, то кожен християнин повинен творити його зі страхом і з трепетом, з благоговінням і увагою, а не просто і не абияк, за звичкою тільки і з нехтуванням…» (Преподобний Симеон Новий Богослов, † 1021), бо відповідно до благоговіння, яке хто має творячи хресне знамення, отримує він відповідну силу і допомогу від Бога. Тож взиваймо до Бога, Якому слава і влада на віки: «Захисти мене, Господи, силою святого і животворчого Хреста і ним охорони мене від усякого зла». Амінь.

Протоієрей Миколай Капітула.