ВИПУСК №VІ
СВЯТО-ІЛЛІНСЬКИЙ СОБОР М.ДУБНО
МИР ТА ЛЮБОВ ЯК ОСНОВА ХРИСТИЯНСЬКОГО ЖИТТЯ
Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього. Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас. Перебувайте в любові Моїй! Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете, як і Я зберіг Заповіді Свого Отця, і перебуваю в любові Його. (Івана 14:23, 15:9-10)
Як тяжко нам виконати ці слова, але ж тут нема нічого складного просто відкинь будь-який гнів чи гординю і навчись любити ближнього свого. А хто є наш ближній? А наш ближній це кожна людина, не залежно від національності, чи політичних вподобань. В цей нелегкий час для нашої країни, в багатьох християн на серці великий гнів чи навіть ненависть, до ворогів наших. Та Господь закликав і ворогів любити, молитися за них. Виникає в багатьох питання а як це можливо ми ж грішні люди? Ось про це хочеться сказати декілька слів.
Якраз суть християнського життя і полягає в любові один до одного, ця любов перш за все заключається в несенні миру один одному. «Ви чули, що сказано: «Око за око, і зуб за зуба». А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, – підстав йому й другу. А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, – віддай і плаща йому» (Мф. 5. 38). Що означають ці слова Святого Писання, не відповідати злом за зло, а молитися за того хто бажає нам зла. Хто так чинитиме назветься мироторцем у Царстві Небесному. «Блаженні миротворці, бо вони Синами Божими назвуться» (Мф. 5. 9).
Миротворці – це люди, які живуть з миром у своїй душі і несуть цей мир всім оточуючим, всьому світу. У тому числі, докладають зусиль для встановлення миру між людьми. Тобто , у миротворчості є дві сторони. Одна – внутрішня, мир у душі, мир з Богом і з собою. Друга ж випливає з першої. Миротворець несе цей внутрішній мир до всіх людей і сприяє встановленню миру Божого на землі. Миротворці своїм подвигом уподібнюються Сину Божому Ісусу Христу, Який прийшов на землю, щоб примирити грішних людей з Богом і вселити мир між людьми. Ап . Павло писав: « Пильнуйте про мир з усіма і святість, без якої ніхто не побачить Господа » ( Євр.12 : 14 ) . «Тому що Бог у Христі примирив із Собою світ, не ставлячи людям провин їхніх, і дав нам слово примирення » ( 2Кор.5 : 19 ). Миротворці утримують себе від гніву , від сварки і від образи інших, а якщо виникли незгоди і чвари намагаються припинити всіма гідними способами. У тому числі поступливістю і вибаченням, великодушністю і прощенням.
У давнину, коли люди так відкрито й щиросердо висловлювали свої найнагальніші потреби, звичайним привітанням при зустрічі людини з людиною було побажання миру; мир тобі, мир вам, казали подорожні при зустрічі замість нашого здорові були або доброго здоров’я. Цим привітанням одна людина немовби казала іншій “я прийшла до тебе не як ворог, не з лихим наміром, не хвилюйся, я не ображу тебе, не порушу твого миру”. Якби ворожі стосунки були для неї природні, вона прагнула б життя самотнього; так хижий крук не любить товариства; він вилітає за здобиччю, й відтак решту часу проводить самотньо на неприступних скелях або на вершинах засніжених гір, де його погляд майже не зустрічається ні з чим живим, що викликає на співчуття, на товариськість. Людина відчуває живу потребу доповнювати себе іншими людьми, доповнювати себе не лишень щодо матеріального, але ще більше щодо духовного, її здібності душевні настільки міцні, що нерозумна природа не може достатньо наповнити й зайняти їх своїми враженнями. Людина відчуває моральний потяг до людини як для того, щоби від її слова й від її думки отримати внутрішні спонуки, живити й виховувати ними свою душу, так і для того, щоб у свою чергу відкривати їй свою душу, свої думки, бажання, радощі й страждання. Тут ми маємо так зване почуття людяності, яке надає нашому родові особливе, вище значення серед інших живих істот цього світу й яке кривдиться взагалі ворожим ставленням однієї людини до іншої. Почуття це, з якого народжуються моральні квіти товариськості, щирості, відвертості, простоти, співчуття й жалю до нещасних, виховується правильними впливами науки, живих прикладів, а надто істинною, теплою релігійністю, для якої все добре не тільки добре, але й священне, й хто виховує інших у цьому певному моральному дусі, той старається для замирення людей і для зміцнення живого союзу й цілющого спілкування між ними. — Отже, терен, відкритий для подвигу миротворення, дуже широкий. Не тільки дії, які стосуються безпосередньо загальної користі, згуртовують взаємний мир людей; кожне ваше слово, кожна ваша думка можуть приборкувати людські пристрасті; нерідко один лагідний погляд, один спокій у рухах і словах ваших гасять ворожнечу, яка вже починалася між вами й людьми, з котрими ви маєте справу. Як узагалі у моральному житті, так і тут головне залежить від доброї волі, від ясної рішучості й від правильного душевного настрою. У будь-якому становищі й у будь-якій діяльності ви можете сіяти насіння миру, які якщо не завжди помітні для ока людського, і натомість завжди будуть видимі всезнаючим Богом як чисті зародки загального блага.
Той хто миротворець, сином Божим назветься. Яке благо бути завжди з Богом, про це багато говорить святе писання: «Яка велика милість Твоя, Боже! Сини людські під захистом крил Твоїх спокійні. Вони живляться від достатків дому Твого, і з джерела солодощів Твоїх Ти напуваєш їх. Бо в Тобі джерело життя: в сяйві Твоїм ми бачимо світло. Нехай буде милість Твоя на тих, що визнають Тебе, і правда Твоя на добрих серцем. Нехай не наступить на мене нога гордині, і рука грішника нехай не досягне мене» (Псалтир 35:8-12).
Святитель Григорій Нісський, вихваляючи мир і згоду людей, говорив: «Із всього того, чим люди хочуть насолоджуватись у житті, немає нічого солодшого, ніж мирне життя? Все, що ти назвеш приємним у житті, приємніш буває лише тоді, коли поєднується з миром. Нехай маєш усе, що цінується у житті: багатство, здоров’я, дружину, дім, рідних, друзів; нехай будуть прекрасні сади, місця для веселого проведення часу, нехай усе це буде, але не буде миру, то яка користь від цього? Бо мир не тільки сам по собі приємний для тих, хто втішається ним, а й підсолоджує всі блага життя. Навіть якщо з нами станеться якесь горе, як часто буває серед людей, то коли мир, воно легше переноситься, тому що в цьому випадку зло перемагається добром. Ти подумай, що за життя у тих, які ворогують між собою і підозрюють один одного? Вони зустрічаються похмуро, не розмовляють один з одним, не дивляться один на одного. Усе, що приємне для одного з них, ненависне для другого, та навпаки, коли ненависне й вороже одному, то подобається іншому. Тому Господь хоче, щоб ти у своїй душі мав стільки миру, щоб його вистачило тобі, і щоб твоє життя лікувало хвороби інших… Хто лікує інших без ворожнечі, той чинить величезне благодіяння і справедливо може називатись блаженним, той творить діло сили Божої, знищуючи в природі людини зло, замість якого вводить благі справи. Господь тому й називає миротворців синами Божими, бо, несучи мир поміж людьми, вони наслідують істинного Бога, Який, подаючи блага, повністю вигублює і знищує всяку ворожнечу. Подібну діяльність Він заповідає й тобі; ти повинен стримувати ненависть, зупиняти ворожнечу та помсту, припиняти сварки, вигонити лицемірство, приборкувати в серці тліюче злопам’ятство й замість нього вводити все протилежне… Любов, радість, мир, благість, великодушність, словом – усі блага. Бо блаженний той, хто роздає божественні дари, хто наслідує Бога у своїх даруваннях, чиї благодіяння подібні великим дарам Божим».
Хоч важко себе зібрати і навчитися любити прощати та бути миротворцем, але все ж таки це можливо. За те хто навчиться жити цими християнськими чеснотами, яке блаженство буде не тільки в майбутньому віці, але вже тут на землі.
Молімося за наших кривдників, бо Господь вже їх покарав забравши розум. А молитва це є наш щит і меч, який посікає будь-яку зброю зроблену людськими руками. Не забуваймо також про те що на все що діється в світі є Свята Воля Божа, щоб нас також згуртувати у вірі, щоб ми навчилися братерству і любові до держави церкви та один до одного.
І пам’ятаймо слова Святого Писання: «…поверни меч твій на його місце, бо всі хто візьме меч, від меча і загинуть…» (Мф. 26. 52).