сьогодні
25
лютого 2018
БЕСІДА СВЯТИТЕЛЯ ІОАНА ЗОЛОТОУСТОГО, АРХІЄПИСКОПА КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКОГО, НА СВЯТО БОГОЯВЛЕННЯ ТА ХРЕЩЕННЯ ГОСПОДНЬОГО.
18 січня 2018
Dubnosobor

Джерело євангельських учень має відкриті потоки, і коли хто, відчуваючи спрагу, п`є з цього джерела, той знаходить собі життя, а одержує життя згідно з духом і законом заповідей, зазнаючи радості приємнішої, ніж вино. Насолода духовних слів не знає переситу, бо вона звеселяє не черево, а серце і приводить помисли побожних до Божественної любові.

Ти щойно чув у Євангелії, як Іоан Хреститель промовляв до іудейського народу, який збирався звідусіль, і хрестився: «Я хрещу вас водою на покаяння, але Той, Хто гряде після мене, Сильніший за мене» (Мт. 3:11). Хто йде за мною, тобто відповідно до часу народження, «Хто йде за мною, дужчий від мене: я недостойний і взуття Йому понести».

Яке це взуття, що його треба, було нести, носив Господь, бо Іоан казав: «Я недостойний і взуття Йому понести»? Тут мовиться про таємниці Божої ради про спасення, бо взуттям називається втілення  Господнє. І свідок цього — Господь, Який проголошує через Пророка: «На Едом покладу чобіт Мій» (Пс. 59:10). Тому і втілення Господнє набуло назву підніжжя, бо з`явилося на землі і охопило простори землі. Це саме пояснюючи з того і другого боку, Пророк проголосив: «Возносьте Господа Бога нашого і поклоняйтеся підніжжю ніг Його» (Пс. 98:5).

«Я хрещу вас водою на покаяння, але Той, Хто гряде після мене, Сильніший за мене; я недостойний понести взуття Його; Він хреситиме вас Духом Святим і вогнем. Його лопата в руці у Нього, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю Свою в житницю, а полову спалить вогнем невгасимим» (Мт. 3:11-12). Коли Іоан сповіщав це і голосно проповідував про Господа, дужчого ніж він, то ті, що були хрещені їм сперечалися з Іоаном, кажучи: «Пророче, хіба ти маєш когось, дужчого за тебе? Чого ти обмовляєш самого себе? Ти – син великого Захарії, ти й жаданий для людей, і страшний для диких звірів. Невже є хтось дужчий ніж ти? Навіщо ти марнословиш? Нема могутнішого за тебе. Ти й народився згідно з обіцянням, ти вказаний Гавриїлом, ти явлений у вівтарі, ти звільнив зв`язаний Гавриїлом язик того, що народив тебе, тебе названо Іоаном, що означає ласку Божу. Отож, навіщо ти зводиш наклеп на самого себе? Ти не маєш дужчого за себе».

Але Іоан, як раб, що свідчив на користь Владики, не допустив присвоїти собі Божественну достойність, голосно відповідав суперечливому народові, кажучи: «Ви говорите те, чого не знаєте; я свідчу про те, що знаю. Йде дужчий від мене. Я — ради Нього, Він не ради мене; я — від неплідної, Він — від Діви; я — воїн, Він—Цар; Я — предтеча, Він — Небесний; я одержав Духа в позику, Він дав життя всім людям; я — вісник покаяння, Він — Податель усиновлення; я хрещу вас водою, наперед очищаючи вас, наче посудину, занечищену гріхами, Він подасть миро благодаті». «Той хреститиме вас Духом Святим і вогнем», не палючим, але освячувальним. Я ворушу язиком умовляння, Він несе лопату правосуддя і збере праведних, як добірне зерно, в небесні засіки.

«Той, Хто йде за мною, дужчий від мене». Того чекайте до себе, від Нього приймете справжнє хрещення; я — світильник на деяку частину, а Він — Сонце повсюди. «Той, Хто йде за мною, дужчий від мене». Коли Іоанн проповідував це й подібне до цього, охрещені ним юрби народу чекали, міркуючи один з одним і кажучи: «Потерпімо і подивимось на майбутнє царство чи близько. Іоанн обтяжив наші вуха дивними словами. Він каже, що з`явиться «дужчий за нього, Який, несе лопату, вогонь і Духа». При цьому, коли юрби народу нетерпляче дожидалися з`явлення земного царства. Іоанн побачив, що йде Господь усього і Бог. І ось, Господь у людській постаті, Сам тільки, бідний, в одному хітоні, як один з усіх людей, підійшовши до Йордану, схилив голову перед Іоанном, бажаючи одержати Собі від і нього хрещення.

Отже, незважаючи на пильне дожидання, зауваживши Христа, як Він наближається в цьому приниженому вигляді, Іоан Хреститель збентежився, вагався і дивувався; шукав очима довкола місця, куди б втекти, бажаючи сховатися від Нього, — і не знайшов, бо невидима рука його затримувала і спиняла. Він звернувся до Господа, Який його затримував, кажучи: «Мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене?» (Мт. З:14)

«Що ти робиш, Господи? Навіщо віддаєш мене юрбам народу на смерть? Тепер вони поб`ють мене камінням, як такого, що сказав їм неправду. Я сповістив про Тебе величне, а Ти з`явився, як бідний і пришелець. Що Ти дієш, Господи? І вгорі — Син Царя, і внизу — Царя ж Син, — та чому зовсім немає царського скіпетра? Покажи Свою десницю. Чому Ти з`явився один тільки і бідний? Де — безліч Твоїх ангелів? Де — легіон архангелів? Де — прислуговуючі тобі шестикрилі херувими? Де — лопата? Де — вогонь? Де — Твій Святий Дух? Ти прославив Мойсея, показав ясну хмару, витворив вогняний стовп, щоб він ішов перед ним, осяяв обличчя його ангельською славою, вшанував слугу такою великою славою. А Ти, Господи, з`явившись у вигляді звичайної людини, схиляєш переді мною Свою голову? Подивись угору, Ти — глава всього; покажи, Хто Ти; Ти виявив принижене, покажи й високе; охрести присутніх, а насамперед — мене!

Що трапиться, коли я побажаю хрестити Тебе? Йордан не витримає; він пізнав Тебе — Творця, повернув хвилі свої назад, не тече наперед своєю звичайною ходою, порушує звичний порядок. Стихії пізнають, а я хіба не пізнаю? Якщо хочеш бути охрещеним, то охрести Сам Себе. Я не простягаю рук: вони відмовляються з`єднуватися, ціпеніють, заклякають; чого тримати вони не навчилися, того не приймають».

«Мені треба хреститися від Тебе, то чи Тобі йти до мене? Я знаю Тебе, хто — Ти, і Тобі відомо, що я знаю Тебе. Чому криєшся від мене, коли я знаю Тебе? Коли я був зв`язаний в утробі моєї матері і, не знайшовши виходу до визначеного часу, я тільки споглядав Тебе, Кого носила Та, Яку Ти носиш. Я пізнав Тебе і, не маючи змоги щось говорити сам, скориставшись вустами моєї матері, викликнув з її допомогою, кажучи свої слова: «І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене?» (Лк. 1:43). Там я не помилився, то невже ж тут не пізнаю? Мені треба хреститися від Тебе, то чи Тобі йти до мене?»

Господь же, як тільки почув, сказав йому: «Облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду» (Мт. 3:15). «Облиш нині»: ти не знаєш, що говориш; Я знаю, що чиню. Ти хочеш, щоб була тобі відкрита слава Мого Божества; цей час не дозволяє; все дуже добре у свій час. Ти говориш істину, але тобі не вірять, бо народ юдейський невірний; чи ти не назвав юдеїв змії, поріддя єхиднове? (Мт. 23:33). Отже, як же ти хочеш, щоб Я був відкритий для них? Вони не приймають твого свідчення про Мене; внаслідок своєї підозрілості, вони підозріло ставляться до твоїх слів, що ти — Предтеча. Облиш тепер: вони дістануть більше свідчення. «Зостав тепер, бо так належить нам учинити всяку правду».

А Іоан говорить Йому: «Як, Господи»? І Господь — йому: «Подібно до того, як Я був обрізаний, щоб виконати закон, — і охрещусь, щоб утвердити благодать. Якщо Я виконаю частину, а залишу частину без уваги, то залишаю Божу раду про спасення неповною; Мені належить виконати все, щоб після цього Павло написав: «Бо кiнець закону – Христос, на праведність кожного‚ хто вiрує» (Рим. 10:4).

«Зостав тепер, бо так належить нам учинити всяку правду». Зостав, Іоане, щоб єство води дістало освячення; Мені належить виконати все. Якщо Я не одержу від тебе хрещення, то цар не схоче бути охрещеним від бідного ієрея. Зостав тепер, облиш на те, щоб з неба покликнув Отець: «Це є Син Мій Улюблений» (Мт. З:17), — на те, щоб іудеї не почали називати Мене сином теслі, а — Небесного Отця. Зостав тепер; не переч Адамові: Я — другий Адам, що бажає обмити нечистоту провин того; коли Я не буду охрещений, то як буде очищений той Адам? Адже тому Я і хрещуся у тридцять літ, дійшовши віку того Адама, аби через те, що було властиве йому ствердити Моє. Зостав тепер, щоб справдилося сказане устами Пророка: «Голос Господній над водами» (Пс. 28:3).

І можна було бачити видовище страшне. З тремтінням Іоанн торкнувся голови Господа, а коли вгорі розкрилися небеса, то ангели дивилися на те, що сталося. А благодать Духа, у вигляді голуба, сходячи на голову Господню, відхилила десницю Іоана. І стояло безліч народу, дуже збентеженого, коли говорили одне до одного: «Хто це?» Потім, мовби відповідаючи юрбам народним, що довідувалися одне в одного про те, хто це, — Отець промовив, кажучи: «Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління! (Мт. З:17); Його слухайте!»

Родитель викликує про Свою ніжну любов до Сина, щоб ти зрозумів наміри Творця відносно світу, бо Він віддав такого Сина за таких рабів: щиро Любимого — за ненависних, Безгрішного — за грішників, Славного — за безславних. Отже, прославляймо Владику, що з`явився, з Отцем, і Сина, і Святого Духа нині й повсякчас, і на віки віків. Амінь.

За матеріалами: Київсьен Православ`я