Житіє преподобного Онуфрія Великого і інших пустельників IV століття, що подвизалися у внутрішній Фіваїдській пустелі в Єгипті (в тому числі преподобного Тимофія пустельника, преподобних Іоанна, Андрія, Іраклемона (Іраклавмона), Феофіла і інших) написано їх сучасником, ченцем одного з Фіваїдських монастирів преподобним Пафнутієм.
Одного разу йому прийшла думка піти в глиб пустелі, щоб самому побачити отців подвижників і почути від них, як вони спасаються. Він вийшов із обителі і заглибився в пустелю. Через чотири доби інок дійшов до печери і знайшов у ній тіло давно померлого старця. Поховавши відлюдника, преподобний Пафнутій пішов далі. Через наступні чотири доби він зустрів ще печеру і по слідах на піску дізнався, що в ній хтось мешкає. На заході сонця він побачив стадо буйволів і чоловіка, що ходив серед них. Він був нагий, але покритий, немов одягом, довгим волоссям. Це був преподобний Тимофій пустельник. Побачивши людину, преподобний Тимофій подумав, що це привид, і почав молитися. Святий Пафнутій запевнив пустельника, що він жива людина-християнин. Преподобний Тимофій надав йому гостинність і розповів, що в пустелі він трудиться вже 30 років і вперше за цей час бачить людину. У молодості преподобний Тимофій жив у спільножитному монастирі, але його збентежив помисел спасатися самому. Преподобний Тимофій пішов з монастиря і жив поблизу міста, харчуючись від праці своїх рук (він був ткач). Одного разу до нього із замовленням прийшла жінка і він впав з нею в гріх. Оговтавшись, інок, що згрішив, пішов далеко в пустелю, де з терпінням переносив скорботи і хвороби як заслужене покарання від Бога. Коли він вже готувався померти від голоду, то дивним чином отримав зцілення.
З тих пір преподобний Тимофій мирно жив у повній самоті, харчувався плодами фінікової пальми, втамовуючи спрагу водою з джерела. Преподобний Пафнутій просив старця дозволити йому залишитися в пустелі. Але той відповів, що йому не винести бісівських спокус, яким піддаються пустинножителі, благословив його і забезпечив на дорогу фініками і водою.
Відпочивши в пустинному монастирі, преподобний Пафнутій зробив другу подорож у глиб пустелі. Він йшов 17 днів. Запас хліба і води скінчився, і преподобний Пафнутій двічі падав від знемоги. Його підкріплював Ангел. На 17-й день преподобний Пафнутій дійшов до гори і сів спочити. Тут він побачив чоловіка, що наближався до нього, з голови до ніг покритого білим волоссям і підперезаного по стегнах листям. Вид старця настрашив святого Пафнутія, він схопився і побіг на гору. Старець сів біля підніжжя гори. Коли, піднявши голову, він побачив преподобного Пафнутія, то покликав його до себе. Це і був великий пустельник – преподобний Онуфрій. На прохання, святого Пафнутія він розповів про себе.
Преподобний Онуфрій жив у повній самоті в дикій пустелі 60 років. У молодості він виховувався в Фіваїдському монастирі Ериті. Дізнавшись від старців про великий тягар і висоту життя пустельників, яким Господь посилає через Ангелів Свою допомогу, преподобний Онуфрій запалав духом наслідувати їх подвиги. Вночі він таємно вийшов із обителі і побачив перед собою світлий промінь. Святий Онуфрій злякався і вирішив повернутися, але голос Ангела-Хранителя підбадьорив його на подальший шлях. У глибині пустелі преподобний Онуфрій знайшов пустельника і залишився навчатися у нього пустельному життю та боротьби з диявольськими спокусами. Коли старець переконався, що святий Онуфрій зміцнився в цій страшній боротьбі, він довів його до зазначеного для подвигів місця і залишив одного. Щорічно старець приходив до нього і через кілька років, прийшовши до преподобного Онуфрія, помер.
На прохання преподобного Пафнутія, преподобний Онуфрій розповів про свої подвиги і труди, і про те, як Господь потішив його: поблизу печери, де він жив, виросла фінікова пальма і відкрилося джерело чистої води. Дванадцять гілок пальми по черзі приносили плоди, і преподобний не терпів голоду і спраги. Тінь пальми укривала його від полуденної спеки. Ангел приносив святому хліб і кожні суботу та неділю причащав його, як і інших пустельників Святих Тайн.
Преподобні розмовляли до вечора. Увечері між старцями з’явився білий хліб, і вони скуштували його з водою. Ніч старці провели в молитві. Після ранкового співу преподобний Пафнутій побачив, що обличчя преподобного Онуфрія змінилося, і злякався за нього. Святий Онуфрій сказав: “Бог, Милосердний до всіх, послав тебе до мене, щоб ти поховав моє тіло. У сьогоднішній день я закінчу моє тимчасове життя і відійду до життя нескінченного, у спокої вічному до Христа мого”. Преподобний Онуфрій заповідав святому Пафнутієві, щоб він розповів про нього всім братам-подвижникам і всім християнам заради їхнього спасіння.
Преподобний Пафнутій просив благословення залишитися у пустелі, але святий Онуфрій сказав, що на це немає волі Божої, і звелів повернутися в обитель і розповісти всім про життя Фіваїдських пустельників. Благословивши преподобного Пафнутія та попрощавшись із ним, святий Онуфрій довго зі сльозами молився, потім сів за стіл на землю, промовив свої останні слова: “У руки Твої, Боже мій, доручаю я духа свого”,- і помер.
Преподобний Пафнутій з плачем віддер від свого одягу підкладку і загорнувши у неї тіло великого пустельника поклав у поглиблення великого каменя, на зразок труни, і засипав безліччю дрібних каменів. Потім він став молитися, щоб Господь дозволив йому до кінця життя залишитися на місці подвигів преподобного Онуфрія. Раптово печера обвалилася, пальма засохла, а джерело вичерпалося.
Зрозумівши, що йому немає благословення залишитися, преподобний Пафнутій вирушив у зворотний шлях.
Через 4 дні преподобний Пафнутій дійшов до печери, де його зустрів пустельник, що перебував в пустелі більше 60 років. Крім двох інших старців, з якими він подвизався разом, цей пустельник нікого не бачив. Весь тиждень подвижники проводили на самоті в пустелі, а в суботу та неділю сходилися разом для псалмоспіву. Харчувалися вони хлібом, який приносив Ангел. Так як була субота, пустинники зібралися разом. Скуштувавши отриманий від Ангела хліб, вони всю ніч провели в молитві. Йдучи, преподобний Пафнутій запитав імена старців, але вони сказали: “Бог, що знає все, знає і імена наші. Поминай нас, нехай сподобить бачити один одного у наднебесних оселях Божих”.
Продовжуючи шлях, преподобний Пафнутій зустрів оазу, яка вразила його красою і достатком плодоносних дерев. З пустині до нього вийшли четверо юнаків, що мешкали тут. Юнаки розповіли преподобному Пафнутію, що в дитинстві вони жили в місті Оксинрихі (Верхня Фіваїда) і разом навчалися грамоті. Вони горіли бажанням присвятити своє життя Богові. Змовившись піти у пустелю, юнаки вийшли з міста і після декількох днів шляху досягли пустелі. Їх зустрів сяючий світлом чоловік і привів до старця-пустельника. “Ось вже шість років, – сказали хлопці, – ми живемо на цьому місці. Старець наш прожив тут один рік і спочив. Ми живемо зараз одні, харчуємося плодами дерев, а вода у нас із джерела”. Юнаки назвали свої імена. Це були святі Іоанн, Андрій, Іракламвон (Іраклемон) і Феофіл. Весь тиждень юні пустельники подвигом добрим трудилися окремо один від одного, а в суботу та неділю сходилися в оазу і підносили загальну молитву. У ці дні був Ангел і причащав їх Святих Тайн. Заради преподобного Пафнутія вони не пішли в пустелю, а весь тиждень молилися всі разом. У наступну суботу і неділю святий Пафнутій разом з юнаками сподобився причаститися з рук Ангела Святих Тайн і почути сказані Ангелом слова: “Хай буде вам Їжею нетлінною, Веселістю Нескінченною і Життям Вічним Тіло і Кров Господа Ісуса Христа, Бога нашого”.
Преподобний Пафнутій насмілився випросити у Ангела дозволу до кінця днів залишитися в пустелі. Ангел відповів, що Бог вказав йому інший шлях – повернутися в Єгипет і розповісти всім християнам про життя пустельників.
Попрощавшись з юнаками, преподобний Пафнутій через три дні шляху вийшов до краю пустелі. Тут знаходився невеликий скит. Браття зустріли його з любов’ю. Преподобний Пафнутій розповів усе, що дізнався про святих отців, яких зустрів у глибині пустелі. Браття детально записали розповідь преподобного Пафнутія і розповсюдили його по інших скитах і монастирям. Преподобний Пафнутій дякував Богові, що сподобив його дізнатися про високе життя відлюдників Фіваїдскої пустелі, і повернувся у свою обитель.
За матеріалами: cerkva.vn.ua