Також й Аглаїда дізналася, що якщо з благоговінням зберігати в будинку мощі святих мучеників, то їх молитвами легше отримати спасіння.
Вона спорядила Воніфатія на Схід, де в той час йшло жорстоке гоніння на християн та просила привезти мощі якогось Мученика, щоб він став їхнім керівником і покровителем.
Воніфатій з радістю погодився на її пропозицію. Аглаїда дала йому багато золота, оскільки без них не можна було отримати мученицьких тіл, адже нечестиві мучителі, бачачи сильну любов і старанність християн до мощей, не віддавали їх даром, але продавали за велику ціну.
Виходячи з дому, він, сміючись, сказав своїй пані:
- А що буде, якщо я не знайду ніякого тіла Мученика й моє тіло, замучене за Христа, принесуть до тебе, – приймеш ти його тоді з честю?
Аглаїда ж, докоряючи йому, сказала:
- Нині час, брате мій, не для знущання, а для благоговіння. Тобі варто під час шляху ретельно охороняти себе від всякого безчинства: свята справа має здійснювати чесно та благочинно, і в дорозі тобі слід перебувати в смиренні та стриманості. Пам’ятай, що ти збираєшся служити святим мощам, до яких ми не тільки доторкнутися, але навіть і поглянути на них недостойні.
Приїхавши в Кілікію, в місто Тарс, Воніфатій залишив в готелі своїх супутників і пішов на міську площу, де мучили християн. Вражений страшними тортурами та бачачи просвітлені благодаттю Господньою обличчя святих мучеників, Воніфатій кинувся до них, цілував їм ноги та просив їхніх молитов, щоб і йому удостоїтися постраждати з ними.
Тоді суддя запитав, хто він. Воніфатій відповів: «Я християнин» та відмовився принести жертву ідолам. Його тут же засудили на муки: били, що м’ясо відпадало від кісток, втикали голки під нігті та влили в горло розплавлене олово, але силою Господньою він залишився неушкодженим.
Наступного ранку, коли хвилювання затихли, суддя розпорядився кинути Святого Мученика в казан із киплячою смолою, але й це не завдало йому ніякої шкоди: його окропив зійшов з небес Ангел, а смола вилилася з котла, спалахнула і обпекла самих мучителів. Тоді Святий Воніфатій був засуджений до усічення мечем. З ран линули кров і молоко. Сталося це близько 290 року. Бачачи таке диво, майже 550 чоловік увірували в Христа.
Тим часом, супутники Святого Воніфатія, прочекавши два дні, стали його розшукувати, припускаючи, що він віддався легковажному проведенню часу.
Спочатку пошуки були безуспішні, але, нарешті, вони зустріли людину, колишнього очевидцем мученицької смерті Святого. Цей свідок привів їх туди, де ще лежало обезголовлене тіло. Супутники Святого Мученика зі сльозами просили у нього вибачення за грішні думки про нього і, викупивши за великі гроші його останки, повезли їх до Риму.
Коли вони наближалися до міста, Ангел Божий явився у сні Аглаїді та сказав:
- Готуйся прийняти того, хто був раніше у тебе слугою, а сьогодні став нашим братом і спів служителем; прийми того, хто був рабом у тебе, а тепер буде твоїм паном та благоговійно почитай його, тому що він хранитель душі твоєї і захисник життя .
Аглаїда закликала священиків та з великою пошаною прийняла чесні мощі, а потім побудувала на місці його поховання Храм на честь Святого Мученика та поклала там мощі, що прославилися безліччю чудес.
Сама ж вона, роздавши жебраком весь свій маєток, пішла в монастир, де провела в покаянні вісімнадцять років і за своє покаянне життя отримала дар виганяти нечистих духів. Поховали Святу неподалік могили Святого Мученика Воніфатія. До святого Воніфатія моляться про позбавлення від пристрасті пияцтва.