В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
«Шукайте ж найперше Царства Божого
й правди Його, а все це вам додасться.» (Мф 6.33)
Дорогі у Христі брати і сестри скільки премудрості ми можемо почерпнути із слухання сьогоднішнього Євангелія. От для прикладу візьмемо стих: «Ніхто не може двом господарям служити – бо одного зненавидить, а іншого буде любити.». Наскільки ці слова актуальні в наш не простий час. Більшість маючи достаток, не задовольняється тим, що Господь дає, не дякуючи за повсякденну турботу про милість до нас грішних. Не маючи часу на молитву та забувають про піст, забувають про Святу Літургію про наслідування святих, як приклад досконалості.
Можна б було жити просто, без турбот, якби людина прагнула не більше, як потрібно. Христос запитує: що важливіше тіло чи душа? Тимчасове чи вічне? Напривеликий жаль людина хоче і з тілом дружити і Богу служити, але так не буває.
Правда Царства Божого вимірюється людською любов’ю до Бога та ближнього. «Полюби Бога всім серцем» і ближнього, як самого себе.
Кожного з нас веде Господь, він один має над нами велику силу, усе є в Його владі і силі, але і немало залежить від самої людини. Людина народилась вільною і нічим необмежена в своїх вчинках. Вона може вибирати між добром і злом, правдою і кривдою – і це її вибір. Потреба робити добро – іде від серця, від внутрішньої спонуки, якою керує Господь.
Тяжко, каже Господь, багатій людині осягнути вічне життя і Царство Боже. Господь хоче, щоб ми не турбувались надмірно, що нам їсти чи пити, але запевняє нас, що Сам про все потурбується. (Мф 6. 26-30)
Хіба ж ми є всесильними у цьому світі? Хіба ми можемо керувати законами природи, зупиняючи, наприклад, старіння? Ні! Цього ми не робимо і не можемо зробити. Тому Господь заповідає нам дивитись на природу і самим вести так би мовити, природній спосіб життя. Христос наводить приклад польових лілей, пташок – всі вони не сіють, не жнуть, не прядуть, але всі блага приймають з милостивої правиці Всевишнього. Якщо ж Творець так піклується про своє більш примітивне творіння, то тим паче і про нас з вами, брати і сестри попіклується.
Бог нікого ніколи не вкине в горе чи біду, а якщо таке на нашому життєвому шляху і зустрінеться, то знайте, що це ознака того, що Господь не покинув нас. Кого любить Бог, того і карає, посилає випробування, щоб ми виправили те, в чому хибимо.
Дорога наша життєва є складною, бо треба докладати чимало зусиль, щоб вистояти перед пристрастями цього світу. Деколи нам не все зрозуміло, не все може осягнути наш розум. Деякі події і обставини можуть нам видаватись не логічними, несправедливими. Але наш розум, це не Божий розум. Тому не слід нам вдаватись до таких роздумів. А, що слід нам робити, про те чули ви у Євангелії: «Шукайте ж спершу Царства Божого і правди його». (Мф 6. 33) Ще тут на землі належить нам шукати його, своїми думками, своїми словами та вчинками і тоді як нагороду, осягнемо вічне і безкінечне блаженне життя з Богом.