Слово «успіння» у давньоруській мові означало засипання або смерть. 7 серпня (за старим стилем – 25 червня) православна церква щорічно відзначає Успіння праведної Анни, матері Пресвятої Богородиці. У цей день віруючі вшановують кровних предків Ісуса Христа, бездітні жінки просять дарувати їм дітей. За переказами, Ганна чудесним чином народила свою дочку в похилому віці, з тих пір вона стала покровителькою майбутніх матерів. Згідно ранньохристиянським апокрифів, Анна була дочкою священнослужителя Маттана. Вона була одружена з Іоакимом і до самої старості страждала від бездітності, однак продовжувала вірити і молитися. В ті часи відсутність дітей у подружжя вважалася великою ганьбою, тому одного разу у майбутнього батька Богородиці церква не прийняла дари на священне свято. Іоаким віддалився в пустинне місце і день і ніч молився Богу про дарування дитяти. Анна просила Всевишнього про те ж. Щира молитва двох терплячих і люблячих людей була почута. За переказами, до подружжя з’явився Ангел і сповістив про швидке народження у них благословенного чада. Чоловік і дружина зустрілися в Єрусалимі, і незабаром у них з’явилася дочка Марія. До трьох років Анна самостійно виховувала дитину, потім віддала Її до церкви. У 79 років вона мирно померла в Єрусалимі, не доживши до Благовіщення Пресвятій Діві Марії. При правлінні царя Іустініана I (527-565) в Девтере побудували храм на її честь. Вважається, що з тих пір свята стала бути покровителькою вагітним жінкам і сприяти народженню здорових дітей. Іустініан II, дружина якого отримала благоловення Боже ходатайством святої, оновив храм Анни. Пізніше її мощі і покривало (омофор) перевезли до Константинополя. У день Успіння праведної Анни православні згадують диво віри, терпіння і надії, яке явила собою ця жінка, незважаючи на багаторічну скорботу бездітної самотності. Священики нагадують парафіянам, що Ісус Христос заповідав терпіння як спасіння душі; тільки безмежна надія здатна стати запорукою вічної радості в Спасі.