сьогодні
19
жовтня 2017
27 вересня Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього.
26 вересня 2017
Dubnosobor

Римські імператори – язичники намагались повністю знищити серед людей пам’ять про священні місця, де постраждав за людей і воскрес Господь наш Ісус Христос. Імператор Адріан (117–138) наказав засипати землею Голгофу і Гріб Господній і на штучному пагорбі поставити капище язичницької богині Венери і статую Юпітера. На цьому місці збирались язичники і звершували ідольські жертвоприношення. Однак через 300 років Промислом Божим великі християнські святині – Гріб Господній і Животворчий Хрест були знову знайдені християнами і відкриті для поклоніння. Це сталося при рівноапостольному імператорі Константині Великому, який перший з римських імператорів припинив гоніння на християн. Святий рівноапостольний Константин Великий (306–337) після перемоги в 312 році над Максентієм, правителем Західної частини Римської імперії, і над Лікінієм, правителем Східної її частини, в 323 році став єдинодержавним правителем величезної Римської імперії. В 313 році він видав так званий Міланський едикт, за яким християнська релігія була узаконена і гоніння на християн в Західній частині імперії припинились. Правитель Лікіній, хоча й підписав на догоду Константину Міланський едикт, однак фактично продовжував гоніння на християн. Тільки після його остаточної поразки і на Східну частину імперії розповсюдився указ 313 року про віротерпимість. Рівноапостольний імператор Константин, який за Божою допомогою отримав перемогу над ворогами в трьох війнах, бачив на небі Боже знамення – Хрест з написом « Цим переможеш». Полум’яно бажаючи віднайти Хрест, на котрому був розіп’ятий Господь наш Ісус Христос, рівноапостольний Константин направив в Єрусалим свою матір, благочестиву царицю Єлену, давши їй лист до Патріарха Єрусалимського Макарія. Хоча цариця Єлена мала тоді вже похилий вік, вона з захопленням взялася за виконання цього доручення. Язичницькі капища та ідольські статуї, які переповнювали Єрусалим, цариця звеліла знищити.

Розшукуючи Животворчий Хрест, вона розпитувала про Його місце знаходження в християн та іудеїв, але довго її пошуки не мали успіху. Нарешті, їй вказали на одного старого єврея на ймення Іуда, котрий повідомив, що Хрест заритий там де стоїть капище Венери. Капище зруйнували і звершивши молитву почали копати землю. Незабаром були знайдені Гріб Господній і неподалік від нього три хрести, дощечка з надписом, що був зроблений за наказом Пилата, і чотири цвяхи, які прокололи Тіло Господнє. Щоб дізнатися, на якому з трьох хрестів був розіп’ятий Спаситель Патріарх Макарій почерзі поклав хрести на покійника. Коли був покладений Хрест Господній, мертвий ожив. Побачивши воскреслого, всі переконалися, що знайдено Животворчий Хрест. Християни, яких прийшло безчислене множество, щоб поклонитись Святому Хресту, просили святителя Макарія підняти, воздвигнути Хрест, щоб всі могли, хоча б здалеку споглядати благоговійно на Нього. Тоді Патріарх та інші духовні особи почали високо піднімати святий Хрест, а народ, ввзиваючи: « Господи помилуй», благоговійно поклонався Чесному Древу. Ця урочиста подія відбулася в 326 році. При знайденні  Животворчого Хреста відбулось ще одне чудо: тяжко хвора жінка, при осіненні її Святим Хрестом, відразу зцілилась. Старець Іуда та інші юдеї увірували в Христа і прийняли святе Хрещення. Іуда отримав ім’я Кіріак і пізніше був рукоположений на єпископа Єрусалимського. В царювання Юліана Відступника(361–363) він прийняв мученицьку смерть за Христа. Свята цариця Єлена відзначила місця, пов’язані з земним життям Спасителя, побудовою більше 80 храмів, які були побудовані у Вифлеємі – місці Різдва Христового, на горі Елеонській, звідки Господь вознісся на небо, в Гефсиманії, де Спаситель молився перед Своїми стражданнями і де була похована Божа Матір після успіння. До Константинополя свята Єлена привезла з собою частину Животворчого Древа і цвяхи. Рівноапостольний імператор Константин звелів збудувати в Єрусалимі величний і великий храм на честь Воскресіння Христового, який вміщав у собі і Гріб Господній і Голгофу. Храм будувався приблизно 10 років. Свята Єлена не дожила до освячення храму; вона упокоїлась в 327р. Храм був освячений 13 вересня 335року (старий стиль). На слідуючий день 14 вересня, було встановлено святкувати Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста.
В цей день згадується ще одна подія, пов’язана з Хрестом Господнім, його повернення з Персії після 14–літнього полону назад в Єрусалим. У царювання Візантійського імператора Фоки (602–610) перський цар Хозрой II у війні проти греків розбив грецьке військо, пограбував Єрусалим і вивіз у полон Животворчий Хрест Господній і Святого Патріарха Захарію (609–633). Хрест пробув у Персії 14 років і лише при імператорі Іраклію(610–641), котрий з Божою поміччю переміг Хозроя і уклав мир з його сином, Сироєсом, християнам була повернена їхня святиня – Хрест Господній. З великою урочистістю Животворчий хрест був принесений до Єрусалиму. Імператор Іраклій у царському вінці і порфирі поніс Хрест  Христів у храм Воскресіння. Поряд з царем йшов патріарх Захарія. Біля воріт, котрі вели на Голгофу, імператор несподівано зупинився і не міг йти далі. Святий Патріарх пояснив царю, що йому загородив дорогу Ангел Господнійтому що Той, Хто ніс на Голгофу Хрест для викуплення світу від гріхів, звершив свій Хресний шлях у приниженому вигляді. Тоді Іраклій, знявши вінецьі порфиру, надів простий одягі безперешкодно вніс Хрест Христів у храм.
У слові на Воздвиження Хреста святий Андрій Критський говорить: « Хрест воздвигається, і всі вірні прибігають, хрест воздвигається, і місто торжествує, і народи звершують святкування».
За матеріалами: rivne-cerkva.rv.ua