Кафедральний собор святого пророка Іллі » Новини

Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія в третю неділю після П’ятидесятниці.

Dubnosobor — Sat, 24 Jun 2023 10:43:38 +0000

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Читання з Євангелія від Матфея, яке ми сьогодні чуємо, завершується надзвичайно важливим закликом Спасителя, зверненим до кожного з нас: «Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися? […] Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам» (Мф. 6:31,33).

Що означають ці слова і до чого вони нас, як християн, мають спонукати?

Вони вказують нам на те, що в нашому житті та діяльності повинно посідати перше місце, бути головним, а що – бути підпорядкованим цій головній меті.

Головним у нашому житті має бути шукання Царства Божого і правди його, а все решта – має бути підпорядкованим цій меті, слідувати за нею.

Тут маємо зосередитися на слові «царство», бо воно є ключовим для подальшого розуміння.

Нам, людям, які живемо не в монархічній країні, а в республіці, слово «царство» може здаватися дещо архаїчним, застарілим. Однак у Божественному Одкровенні немає і не може бути нічого випадкового, і якщо Спаситель благовіствує нам про Царство Боже – то йдеться саме про царство, тобто про форму правління, пов’язану із зосередженням повноти влади в одній особі.

Погляньмо на Розп’яття Спасителя, звернімо увагу на той напис, що вміщено над Його головою – чотири літери, «І-Н-Ц-І», які скорочено означають: «Ісус Назорей, Цар Іудейський» (див. Ін. 19:19). За формою Спаситель був засуджений римським правителем Пилатом до смертної кари, до розп’яття на хресті, саме за те, що Він – Цар. І у розмові із цим суддею Господь Ісус Христос не відрікся від такого звання, але вказав, що воно має не земне, звичне для людей значення, але вище, духовне, про що читаємо в Євангелії від Іоанна: «Царство Моє не від світу цього: якби від світу цього було Царство Моє, то слуги Мої змагалися б за Мене, щоб Я не був виданий юдеям; але нині Царство Моє не звідси. Пилат сказав Йому: отже, Ти Цар? Ісус відповів: ти говориш, що Я Цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити про істину; кожен, хто від істини, слухається голосу Мого» (Ін. 18:36-37).

Давайте ще раз повторимо це слово Спасителя: «Кожен, хто від істини, слухається голосу Мого».

В чому є сутність влади? – в послуху, у виконанні одними волі інших, як це пояснив, наприклад, римський сотник, слова якого наведено в Євангелії від Луки: «Я, людина підвладна, маючи під собою воїнів, кажу одному: йди, і він іде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: роби те, і робить» (Лк. 7:8). Христос, вказуючи на відмінність природи Його влади від влади земних володарів, говорить, що її джерелом є не просто воля людська, але божественна, є вічна, незмінна істина.

Царством або монархією іменуються, як ми вже сказали, такий устрій, коли вся влада зосереджена в одній особі, і підвладні зобов’язані виконувати волю цієї особи, виражену через постанови, укази та закони. Очевидним є те, що як небо відстоїть від землі, так Царство Небесне відрізняється від будь-якого земного владарювання і правління. І саме найменування «царство» використовується лише умовно, як образ, який допомагає нам краще зрозуміти реальність, що виходить за межі світу цього і за межі наших власних пізнавальних можливостей.

Після гріхопадіння вся природа людини, її розум, воля і почуття є затьмарені наслідками дії зла. І тому яким би праведним і мудрим не був той чи інший володар, але як люди, всі володарі самі є підвладні гріху. Достатньо навести приклади старозавітних царів Давида і Соломона, щоби переконатися в цьому. Бо хоча обидва вони були особисто Богом покликані до царювання і отримали Його благословення, і прославилися більше, ніж безліч земних царів, але не були вільними від гріха, і не всяке їх діло було добрим і праведним.

Влада ж Спасителя походить не від людей, але від Бога, вона заснована не на людській мудрості та праведності, а на божественній істині й святості. «Дана Мені всяка влада на небі і на землі» (Мф. 28:18) – засвідчує Спаситель перед учениками до того, як вознестися на Небеса. Не Сам Він привласнив цю владу, але отримав її від Отця через принесену на Хресті жертву, про яку нагадує нам і читання з Послання апостола Павла до Римлян, яке ми чули тепер.

Отже, хто хоче слідувати істині, ті мають виконувати волю Божу, сповіщену через Господа Ісуса Христа, в повноті підкорятися цій волі, слідувати за нею, бо вона є за визначенням блага і довершена, і хто виконуватиме її – досягатиме і блага, і довершеності. Ось це безумовне виконання волі Господньої кожним із нас і називається – Царство Боже. І коли ми знаємо це, тоді краще розуміємо слова, почуті нами сьогодні з Євангелія: «Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його».

Бо тоді розуміємо, що означають вони заклик до вивчення і пізнання кожним з нас божественної волі з метою її повного виконання. Це теж важливо підкреслити – ми повинні пізнавати волю Божу не заради самого пізнання, але заради того, щоби пізнавши – виконати цю волю. Не сперечатися з нею, не думати, що своїм людським розумом ми можемо чимось «обновити» божественну істину, чимось «збагатити» її, як нібито премудрі й вільні сучасні люди зможемо додати їй те, чого в ній нібито не вистачає. Все це омана і облещення такі самі, якими були омана та облещення змія, що спокушав прабатьків Адама і Єву думкою, нібито може бути щось краще, ніж воля Божа, і що додати до неї щось власне, що суперечить Божому повелінню – буде благом. Нічим добрим це не завершилося для прабатьків, які замість того, щоби «стати як боги» – відпали від єднання з істинним Богом, стали рабами гріха та підвладними смерті. Нічим добрим це не завершується і для людства, бо щоразу, коли воно намагається збудувати на землі «рай без Бога» – ці спроби обертаються великим стражданням та численними жертвами, в чому особливо можна було переконатися на сумних прикладах кривавих тоталітарних режимів XX століття.

Тож не земне благополуччя чи інші блага, які ми, як люди, собі уявляємо, слід ставити на перше місце в нашому житті, і не за ними, як за провідною зіркою, слідувати – але на чолі всього ставити волю Божу, Його заповіді, їхнє втілення в наше життя. Тоді також і всього корисного й необхідного нам, як духовного так і матеріального, будемо досягати, бо це буде природними плодами виконання божественної волі.

Тому не випадково саме з проповіді про Царство Боже розпочинається принародне служіння Господа нашого Ісуса Христа, із заклику: «Покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне» (Мф. 4:17). Це є важливе свідчення, адже вказує на те, про що докладніше говориться і в читанні з Послання апостола Павла до Римлян, яке сьогодні чуємо, а саме – не ми самі, як люди, лише своїми ділами, своєю працею, досягаємо Царства Божого, і воно осягається нами не як відплата за нашу праведність, але отримуємо його як дар Божий, як вияв любові Небесного Отця до нас, Його дітей. Не ми наблизилися до Царства Божого, але Царство Боже наблизилося до нас!

«Царство Боже – не їжа i питво, але праведність, i мир, i радість у Святому Духові» (Рим. 14:17) – нагадує нам апостол Павло, а Спаситель роз’яснює: «Не прийде Царство Боже помітно, і не скажуть: ось, воно тут, або: он там. Бо Царство Боже всередині вас є» (Лк. 17:20-21). Бо справді, не від їжі та пиття, не від одягу чи місця проживання, не від заможності чи положення в суспільстві залежить – виконуємо ми волю Божу чи ні.

Це залежить від нас самих, і у будь-яких зовнішніх обставинах ми можемо слідувати шляхом істини, втілювати в життя слова, які часто промовляємо в молитві до Бога: «Нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі» (Лк. 11:2). І сьогоднішнє читання з Євангелія нагадує нам, що коли ми служимо Богові, а не віддаємо своє серце служінню тому, що від світу цього – то ніколи не будемо позбавлені піклування Божого. Бо якщо Господь турбується і про дрібних пташок, і про польові квіти, і про всяке творіння – то хіба Він відкине тих, хто через виконання Його волі, через слідування Його заповідям на ділі засвідчує свою любов до Нього – свого Небесного Отця? Хіба залишить нас без необхідного, хіба не дасть того, чого ми справді потребуємо? Бог з обітницею свідчить, що не залишить нас у потребі, не відкине нас, якщо ми не відкидаємо Його. Тому, дорогі брати і сестри, «шукайте спершу Царства Божого і правди Його!»

«Бо кожен, хто просить, одержує, – каже Господь – і хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють» (Мф. 7:8).

Амінь!

pomisna.info

Dubnosobor — Wed, 06 Oct 2021 11:57:04 +0000

Клір та причт Свято-Іллінського собору м. Дубно щиро вітають клірика храму протодиякона Олександра Цомпеля з Днем народження.

Щиро вітаємо Вас зі святом! Нехай Всемилостивий Господь подасть Вам життєвих сил, аби Ви до глибокої старості трудилися на Ниві Христовій. Бажаємо аби Благодать Божа, у Вас примножувалась, і своїми духовними стараннями Ви досягнули головної цілі нашого життя - Царства Небесного та Спасіння.

Многих і благих Вам літ!

До УВАГИ ПРИХОЖАН Свято-Іллінського собору!

Dubnosobor — Sat, 26 Jun 2021 18:57:57 +0000

В зв’язку зі спекою, богослужіння у нашому храмі, у літній період, розпочинатимуться о 8-ій годині ранку!
Відповідно неділя 27.06.:

8.00 – Часи, Молебень, Сповідь, Літургія.

17.00 – Акафіст всім святим.

Вітання настоятелю Свято-Іллінського собору протоієрею Ігорю Когуту.

Dubnosobor — Fri, 11 Jun 2021 20:14:44 +0000

Клір та причт Свято-Іллінського собору м.Дубно щиро вітають настоятеля храму протоієрея Ігоря Когута з Днем народження, яке він відзначає 12 червня.

Благословенні, Отче, будьте небесами,
Всевишній хай оцінює Ваш труд,
А зерна ті, що сієте між нами
Плодами слави Божої зійдуть.
В молитвах Господа благаєм
Й Пречисту Діву Пресвяту,
Щоб повсякчас Вам додавали
Здоров’я й сили на земнім шляху.
Ми ж будем щиро Господа благати
І Божої ласки випросим для Вас,
Щоб ми могли ще довго Вас вітати
Із Днем народження у цей прекрасний, літній час!

Нехай благодать Господня завжди перебуває з Вами на многії і благії літа!!!

Привітання з нагоди другої річниці інтронізації та Дня народження Блаженнійшого митрополита Київського і всієї України Епіфанія від міста Дубна.

Dubnosobor — Tue, 02 Feb 2021 22:13:09 +0000

http://www.dubnosobor.com.ua/wp-content/uploads/2021/02/VID-20210202-WA0000.mp4

РІЗДВЯНИЙ ПІСТ.

Dubnosobor — Fri, 27 Nov 2020 18:41:59 +0000

Дещо про Різдвяний піст.

Почуття благоговіння перед таємницею Різдва Спасителя у Вифлеємі змушує християнина задуматися про те, як гідно себе підготувати до цього великого свята. У молитовному житті Церкви таємниця втілення дорівнює таємниці воскресіння з мертвих, а церковний календар вказує межі і зміст Різдвяного Посту, що нагадує смисл Великого Посту.

Різдвяний Піст триває сорок днів. Починається він 15-го/ 28-го листопада і закінчується в ніч перед Різдвом 24-го грудня/ 6-го січня. За цей період спостерігається сходження напруженості, наростання очікування свята: за п’ять днів до нього, тобто 20-го грудня/ 2-го січня, починається п’ятиденне «передсвято» на зразок Страсної седмиці, зі своїми богослужбовими особливостями, а переддень свята, «Святвечір», 24-е грудня/ 6-е січня, повністю відокремлюється за прикладом Великої п’ятниці. Цей день в народі називається «Святвечір», а також – «Сочельник», від слова «сочиво», що означає – зварена пшениця, яку споживають на знак суворого посту перед цим великим святом.

Згідно із Церковним Уставом у піст не споживають м’яса. Рибу можна їсти по неділях і суботах, у день Введення Пресвятої Богородиці в Храм (21-го листопада/4-го грудня) і по вівторках і четвергах у дні шанованих святих; а в понеділок, середу і п’ятницю – тільки в тому випадку, якщо звершується в цей день всенічне бдіння, наприклад – у престольне свято. В ті дні, в які немає особливого свята, треба готувати їжу на рослинній олії у вівторок і четвер, і без неї в понеділок, середу та п’ятницю.

З видання Сурозької єпархії «Соборний листок» № 335, листопад 1999

Як було встановлено Різдвяний піст?

Встановлення Різдвяного посту, як і інших багатоденних постів, відноситься до стародавніх часів християнства. Вже з четвертого століття святитель Амвросій Медіодаланський, Філастрій, блаженний Августин згадують у своїх творах Різдвяний піст. У п’ятому столітті про давність Різдвяного посту писав Лев Великий.

Спочатку Різдвяний піст тривав в одних християн сім днів, в інших – трохи більше. На соборі 1166 що відбувався за Константинопольського патріарха Луци та візантійського імператора Мануїла для всіх християн було встановлено зберігати піст перед великим святом Різдва Христового сорок днів.

Антіохійський патріарх Вальсамон писав, що «сам святійший патріарх сказав, що, хоча дні цих постів (Успенського і Різдвяного.) не визначені правилом, наказуємо однак, дотриматись неписаного церковного передання і маємо постити … від 15 дня листопада».

Різдвяний піст – останній багатоденний піст у році. Він починається 15 (28 – за новим стилем) листопада і триває до 25 грудня (7 січня), триває сорок днів і тому називається в Церковному уставі Чотиридесятницею, так само, як і Великий піст. Так як заговини на піст припадають на день пам’яті святого апостола Филипа (14 листопада старого стилю), то цей піст називають Филиповим.

Навіщо встановлений Різдвяний піст?

Різдвяний піст – зимовий піст, він є для нас освяченням останньої частини року таємничим оновленням духовного єднання з Богом і приготуванням до святкування Різдва Христового.

Лев Великий пише: «Саме зберігання утримання відображене чотирма порами, щоб протягом року ми пізнали, що невпинно маємо потребу в очищенні і що при розсіянні життя завжди треба намагатися нам постом і милостинею винищувати гріх, який примножується тлінністю плоті і нечистотою побажань».

За словами Льва Великого, Різдвяний піст є жертва Богові за зібрані плоди.

«Як Господь ущедрив нас плодами землі, – пише святитель, – так і ми під час цього посту повинні бути щедрими до бідних».

За словами Симеона Солунського, «піст Різдвяної Чотиридесятниці зображує піст Мойсея, яким постив Він сорок днів і сорок ночей, отримав на кам’яних скрижалях накреслення слів Божих. А ми, постячи сорок днів, споглядаємо і приймаємо живе Слово від Діви, написане не на каменях, але що втілилося і народилося, і з’єдналося з Його Божественною плоттю».

Різдвяний піст встановлений для того, щоб ми до дня Різдва Христового очистили себе покаянням, молитвою і постом, щоб з чистим серцем, душею і тілом могли благоговійно зустріти явленого у світ Сина Божого і щоб, окрім звичайних дарів і жертв, принести Йому наше чисте серце і бажання слідувати Його вченню.

Коли почали святкувати Різдво Христове?

Початок цього свята відноситься до часів апостолів. В Апостольських постановах говориться: «Зберігайте, браття, дні святкові, і, по-перше, день Різдва Христового, яке нехай святкується вами в 25-й день десятого місяця» (desembri). Там же сказано: «День Різдва Христового нехай святкують, в ньому ж несподівана благодать дана людям народженням Божого Слова від Марії Діви на спасіння світові».

У другому столітті на день Різдва Христового, 25 грудня (юліанського календаря), вказує Климент Олександрійський.

У третьому столітті про свято Різдва Христового згадує св. Іполит.

Під час гонінь християн Діоклетіаном, на початку четвертого століття, в 303 році, 20 000 нікодімійскіх християн було спалено в храмі в саме свято Різдва Христового.

З того часу, коли Церква отримує свободу і робиться панівною в Римській імперії, свято Різдва Христового ми знаходимо у всій Вселенській Церкві, як це можна побачити з повчань преподобного Єфрема Сиріна, святителів Василія Великого, Григорія Богослова, Григорія Нісського, святителів Амвросія, Іоана Золотоустого та інших отців Церкви четвертого століття на свято Різдва Христового.

Никифор Калліст, письменник сімнадцятого століття, в своїй церковній історії пише, що імператор Юстиніан в шостому столітті встановив святкувати Різдво Христове по всій землі.

У п’ятому столітті Патріарх Константинопольський Анатолій, в сьомому Софроній і Андрій Єрусалимські, у восьмому преподобні Іоан Дамаскін та Косма Маюмський і святитель Герман, Патріарх Константинопольський, в дев’ятому преподобна Касія та інші, імена яких нам невідомі, написали для свята Різдва Христового багато священних піснеспівів, які й нині звучать в храмах для прославлення світлої події, що святкується.

Як харчуватися в Різдвяний піст

Устав Церкви вчить, від чого слід стримуватися під час постів – «всі благочестиво ті, що постять строго повинні дотримувати устави про якість їжі, тобто стримуватися в посту від деяких видів харчів, не як від поганих (нехай не буде цього), а як від невластивих для посту і заборонених Церквою. їжа, від якої слід утримуватися в пости, це: м’ясо, сир, коров’яче масло, молоко, яйця, а іноді і риба, дивлячись на відмінність святих постів».

Правила утримання, встановлені Церквою в Різдвяний піст, настільки ж суворі, як і Петрів піст. Крім того, в понеділок, середу і п’ятницю Різдвяного посту уставом забороняються риба, вино і єлей і дозволяється приймати їжу без масла (сухоядіння) тільки після вечірньої. В інші ж дні – вівторок, четвер, суботу і неділю – дозволено споживати їжу з рослинною олією. Риба під час Різдвяного посту дозволяється в суботні і недільні дні і великі свята, наприклад, в свято Введення в храм Пресвятої Богородиці, в храмові свята і в дні великих святих, якщо ці дні припадають на вівторок або четвер. Якщо ж свята припадають на середу або п’ятницю, то дозвіл посту покладений тільки на вино і єлей.

Від 20 грудня до 25 грудня (старого стилю) піст посилюється, і в ці дні навіть в суботу і неділю риба не благословляється. Тим часом саме на ці дні припадає святкування цивільного Нового року, і нам, православним християнам, треба бути особливо зібраними, щоб веселощами, пияцтвом і споживанням їжі не порушити строгість посту.

Постячи тілесно, в той же час необхідно нам поститися і духовно. «Постячись, браття, тілесно, постімо і духовно, звільнімось від усякої неправди», – заповідає Свята Церква.

Піст тілесний, без посту духовного, нічого не приносить для спасіння душі, навіть навпаки, може бути і духовно шкідливим, якщо людина, утримуючись від їжі, переймається свідомістю власної переваги від свідомості того, що вона постить. Справжній піст пов’язаний з молитвою, покаянням, з утриманням від пристрастей і пороків, викоріненням злих справ, прощенням образ, з утриманням від подружнього життя, з виключенням розважальних і видовищних заходів, перегляду телевізора. Піст не мета, а засіб – засіб упокорити свою плоть і очиститися від гріхів. Без молитви і покаяння піст стає лише дієтою.

Суть посту виражена в наступній церковній пісні: «постячись від їжі, душе моя, а від пристрастей не очищаючись, – марно втішаєшся утриманням від їжі: бо – якщо піст не принесе тобі виправлення, то ненависною будеш Богові, як фальшива, і уподібнишся злим демонам, які ніколи не їдять».

З книги «Як провести Різдвяний піст, Різдво і святки»

facebook.com

Вітання Архиєпископу Іларіону з Днем Тезоіменитства.

Dubnosobor — Mon, 02 Nov 2020 20:35:17 +0000

3 листопада в день пам’яті преподобного Іларіона, схимника Києво-Печерського свій День Тезоіменитства відзначає керуючий Рівненською єпархією – архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон. Від імені духовенства та вірних Свято-Іллінського собору вітаємо свого Архіпастиря з Днем Тезоіменитства. Бажаємо Вам Ваше Високопреосвященство, здоров`я, миру, благополуччя, нехай завжди з Вами перебуває Милість і Ласка Божа. А Пречиста Матір нехай покриває Вас своїм Чесним Омофором.

ІСПОЛА ЕТІ ДЕСПОТА!

Проповідь у 18-ту неділю після П’ятидесятниці.

Dubnosobor — Sat, 10 Oct 2020 16:36:20 +0000

В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри, кожна євангельська розповідь, яку ми чуємо в церкві або читаємо вдома, підкреслює, що Ісус Христос – не звичайний вчитель, яких було багато в історії. Христос є Істиною і Він є Богом. Ось чому проповідь Ісуса Христа завжди супроводжувалася надприродними явищами – чудесами.

Неодноразово Він повертає зір сліпим, зціляє хворих, виганяє бісів, воскрешає мертвих, припиняє бурю на морі, нагодовує п’ять тисяч народу п’ятьма хлібами і двома рибинами, – і все це Господь робить для того, щоб Його слухачі й послідовники переконувалися, що з ними говорить Сам Бог. Саме тому одного разу Ісус Христос сказав: “Якщо не вірите Моїм словам, то повірте Моїм ділам”. А Його діла свідчили, що Він – не звичайний вчитель, а Син Божий, Творець всесвіту, Який прийшов із любові до свого творіння спасти його від гріха і смерті.

Цієї неділі ми чуємо євангельську розповідь про те, як Спаситель, проповідуючи народу, за дивних обставин створив чудо. На березі Генісаретського моря стояли два човни, біля яких рибалки полоскали свої сіті. Христос увійшов в човен, що належав Симонові, і з човна став навчати народ. А коли закінчив, то сказав Симону: “Відпливи на глибину й закиньте сіті у море”. Для чого зробив це Господь? Для того, щоб засвідчити, що Його вчення не є вчення людини, а слово Самого Бога.

Симон зробив так, як звелів йому Христос – закинув невід і вловив стільки риби, що не можна було її витягти. На допомогу Симону припливли інші рибалки та допомогли йому витягнути сіті з неймовірною кількістю риби. Симон-Петро побачив в цьому надзвичайне, неприродне явище і тому впав на коліна перед Христом, благаючи: “Господи, відійди від мене, бо я чоловік грішний!” Жах охопив його та всіх, що були з ним, від такого улову риби. Христос заспокоїв його і сказав: “Не бійся, віднині будеш ловцем людей” (Лк. 5, 10).

Апостоли, що працювали на озері, – це живий образ всіх нас, що пливемо хвилями земного життя, а найважливіша мета – це зловити перлину, іншими словами – заслужити собі Царства Небесного. І нам потрібно добре використовувати час, щоб ми не опинились на Божому Суді з порожніми руками! У Святому Письмі є багато прикладів, як за праведне життя й чесне дотримання Божих заповідей Господь нагороджує людей не тільки на небі, але й на землі. В нашому житті час – це цінна річ і скарб людини. Хто вміє його використовувати доцільно – здобуває багато земного добра.

Святійший Патріарх Філарет говорить такі слова: «Важливо використати даний нам Богом час для добра і блага нашої України. Життя коротке, а події напливають хвилями бурхливого моря. Не чекаймо, поки час нашого буття на землі промине! Потрібно працювати для нашої України та для нашої Української Православної Церкви».

Господь Бог дав нам життя, велів нам не прогаяти його, а використовувати, як пише в Об’явленні Святого Іоана Богослова: «Ангел, якого я бачив, стояв на морі й на землі: підняв праву руку до неба і клявся Тим, хто живе у віки віків, – що часу вже не буде».

Тому-то сказано в Святому Письмі: «Все, що маєш змогу робити, роби своїми руками, бо в могилі до якої прямуєш, нема роботи, ані знання, ані роздумування, ані мудрості». Спаситель нас навчає: «Ходіть поки маєте світло, щоби тьма вас не захопила».

Отож, користаймо свій час, дбаймо про виховання своїх дітей, щоб принести добро своїй родині і своєму ближньому. Працюймо для України, для Церкви. Працюймо відважно, мужньо та щиро! Вправляймось в християнських чеснотах. Якщо б ми щороку збагатилися хоч би на одну чесноту, то як високо ми б піднялись в очах Небесного Отця! А наша відданість Батьківщині – одна з великих чеснот.
Амінь!

ієрей Василь Попадюк

https://kolomija.com

Вітання клірику Свято-Іллінського собору протодиякону Олександру Цомпелю.

Dubnosobor — Sun, 04 Oct 2020 17:54:20 +0000

Клір та причт Свято-Іллінського собору м. Дубно щиро вітають клірика храму протодиякона Олександра Цомпеля з Днем народження, яке він відзначає 5 жовтня.

Від щирого серця вітаємо Вас з днем народження! Нехай Ваше серце б’ється довго, випромінюючи добро й любов. Бажаємо Вам Божої допомоги в справах, здоров’я, взаєморозуміння з людьми, радості й миру у серці, твердості у вірі, ревності у любові, щедрих Божих Благословень та опіки Божої Матері! Нехай Бог нагородить Вас всіма благами на

МНОГІЇ І БЛАГІЇ ЛІТА!

Архієпископ Іларіон очолив Божественну літургію у Свято-Іллінському соборі міста Дубно.

Dubnosobor — Mon, 25 Nov 2019 20:57:28 +0000

24 листопада 2019 року, у 23-ю неділю після П’ятидесятниці, архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон очолив Божественну літургію у Свято-Іллінському соборі міста Дубно. Саме в цей день виповнилося 35 років з дня упокоєння настоятеля Іллінського собору, благочинного церков Дубенського і Радивилівського районів, протоієрея Всеволода Трофимлюка.

За богослужінням владиці співслужив внук отця Всеволода, ректор Київської Православної Богословської Академії протоієрей Олександр Трофимлюк, настоятель собору протоієрей Ігор Когут, благочинний Дубенського міського благочиння протоієрей Василій Лозинський та соборне і запрошене духовенство.

Разом з священнослужителями та громадою молився Дубенський міський голова Василь Антонюк.

Під час літургії архієпископ Іларіон звершив ієрейську хіротонію над дияконом Павлом Гетуном та дияконську хіротонію над студентом КПБА іподияконом Ростиславом Олексиним.

По завершенні відправи була відслужена заупокійна панахида за видатним Дубенським священиком протоієреєм Всеволодом Трофимлюком.

За матеріалами: Рівненська Єпархія.